MycoNote
Хрящ-молочник червоно-коричневий (Lactifluus volemus)
Фото: James Sowerby · CC0 · джерело
Їстівний

Хрящ-молочник червоно-коричневийLactifluus volemus

Перевірено експертом

Паспорт

Їстівність
Їстівний
Сезон
Лип. — Вер.
Гіменофор
Пластинчастий
Колір шапки
Оранжевий
Розмір
Середній (5–15 см)
Запах
Приємний
Перевірено
Так ✓
Порівняти з іншим грибом

Швидкі відповіді

Де шукати?

Листяний ліс, Мішаний ліс

Коли з'являється?

Лип. — Вер.

Активні місяці: Липень, Серпень, Вересень.

Як впізнати? Три ознаки

  • Колір шапки: Оранжевий, Червоний, Коричневий
  • Форма шапки: Опукла
  • Запах: Приємний

Сезон плодоношення

Січ
Лют
Бер
Кві
Тра
Чер
Лип
Сер
Вер
Жов
Лис
Гру

Липень – вересень

Опис

Хрящ-молочник червоно-коричневий (Lactifluus volemus, у народі «молочай», «гладиш») — один з найсмачніших і найвпізнаваніших молочників України. У сучасній систематиці його винесли в окремий рід Lactifluus, бо генетично він далеко від «класичних» Lactarius. Зовні — масивний помаранчево-цегляний гриб з абсолютно прісним, солодкуватим білим молочком, якого виділяється дуже багато і яке, що дивовижно, пахне рибою або оселедцем при підсиханні.

Це делікатесний їстівний гриб без потреби у спеціальній обробці — можна одразу смажити, варити, тушкувати. М'якоть пружна, м'ясиста, з горіховим присмаком, у засолі — пружна і ароматна. Сирим теж можна обережно куштувати, тільки не масово. Рибний запах при підсиханні — нормальна особливість виду, після термообробки практично зникає, а у свіжих стравах ледь відчувається.

В Україні поширений по всій лісовій зоні в листяних і мішаних лісах, переважно під дубом, грабом, буком. Особливо численний у вологих рік, у дубових і дубово-грабових лісах Полісся, Карпат, Прикарпаття, лісостепу. Сезон липень-вересень. Плодоносить одинично або невеликими групами, по 2-5 плодових тіл поряд.

Шапка

Шапка 5-12 (рідко до 15) см, спочатку опукла з підвернутим краєм, потім розпростерта і з прогнутим центром. Колір помаранчево-цегляний, рудо-коричневий, абрикосовий, у молодих яскравіший, у старих темніший. Поверхня суха, гладка, з віком може дрібно розтріскуватись. Без концентричних зон. Край шапки рівний.

Гіменофор

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, вузькі, прирослі або злегка низхідні на ніжку. Колір блідо-кремовий до жовтуватого, при пошкодженні темніють до бурого (типова реакція для Lactifluus). Виділяють рясне біле молочко. Споровий порошок білий.

Ніжка

Ніжка 5-10 см заввишки, 1,5-2,5 см у товщину, циліндрична або злегка звужена донизу, щільна, у дорослих іноді з невеликими порожнинами. Колір як у шапки або трохи світліший — помаранчево-кремовий. Поверхня гладка, без кільця і вольви.

М'якоть

М'якоть білувата до жовтуватої, м'ясиста, пружна, на зрізі повільно темніє до бурого через 5-15 хвилин — це характерна діагностична реакція. При пошкодженні виділяє дуже рясне біле молочко (звідси «молочай» — молочка стільки, що тече по руці), яке на повітрі також темніє і на одязі залишає коричневі плями, які важко відмиваються.

Запах

Характерний запах — у свіжих екземплярів слабкий грибний, але при підсиханні і у дорослих з'являється виразний запах риби або оселедця. Це нормально, не сигнал зіпсованості. Смак м'якоті і молочка — м'який, ледь солодкуватий, горіховий, без пекучості й гіркоти.

Наукові синоніми (5)

Agaricus volemus Fr., Systema Mycologicum 1: 69 (1821), Galorrheus volemus (Fr.) P. Kumm., Der Führer in die Pilzkunde: 127 (1871), Lactifluus volemus (Fr.) Kuntze, Revisio generum plantarum 3: 857 (1891), Lactarius wangii J.Z. Ying & H.A. Wen, Mycosystema 24 (2): 156 (2005), Lactarius volemus Elias Magnus Fries

Двійники

Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.

Часті запитання

Чи можна його їсти без обробки?

Так, це їстівний гриб без потреби у вимочуванні чи попередньому відварюванні. Можна одразу смажити, тушкувати, варити, додавати в супи. М'якоть пружна, з горіховим смаком — один з найкращих молочників кулінарно.

А чому він пахне рибою?

Це нормальна особливість виду — у м'якоті утворюється леткий триметиламін (як у морській рибі і деяких червоних сироїжках). Запах посилюється при підсиханні і у дорослих екземплярів, у молодих майже не відчувається. Після термообробки практично зникає. Це не ознака зіпсованості або токсичності.

Деякі грибники його не їдять через запах. Це обґрунтовано?

Це справа смаку. Об'єктивних причин відмовлятись немає — гриб безпечний і смачний. Запах риби нагадує деяким про несвіжу рибу і психологічно відштовхує, але в готовій страві (особливо в маринаді або в смаженій з цибулею) він практично не відчувається. У Європі — це один з найцінованіших молочників.

Де він росте?

У листяних і мішаних лісах, переважно під дубом, грабом, буком, рідше під березою і ліщиною. Любить старі ліси з мохистим підліском, узлісся, добре освітлені галявини. У чисто хвойних лісах не зустрічається.

У яких регіонах України?

По всій лісовій і лісостеповій зоні. Особливо численний у дубових і дубово-грабових лісах Полісся, Карпат, Прикарпаття, лісостепу. У степу — у штучних дубових посадках. Один з найзвичніших їстівних молочників.

Коли його шукати?

Липень-вересень. Пік плодоношення — серпень, після затяжних літніх дощів. Завершує сезон у вересні, до жовтня вже доходить рідко. Це «літній» молочник, на відміну від багатьох інших, що йдуть лише з вересня.

Як його впізнати?

Чотири ознаки разом: 1) великий помаранчево-цегляний гриб; 2) гладка шапка без зон; 3) рясне солодкувате біле молочко, яке темніє на повітрі; 4) запах риби при підсиханні. Якщо все це збіглось — точно Lactifluus volemus. М'якоть і молочко темніють до бурого — додатковий маркер.

З чим його плутають?

З молочником гірчаком (Lactarius rufus) — у того молочко дуже пекуче, росте під соснами. З молочником квієтним (L. quietus) — той менший, з «олійним» запахом, без потемніння молочка. З підгрузком черноподібним (Russula nigricans) — той більший і темніший, з зеленавим молочком. Запах риби + потемніння молочка = volemus.

Хрящ-молочник червоно-коричневий їстівний чи отруйний?
Хрящ-молочник червоно-коричневий — їстівний. Перед вживанням обов'язково перевіряйте актуальну інформацію у достовірних джерелах та консультуйтесь з фахівцями.
Хрящ-молочник червоно-коричневий: трубчастий чи пластинчастий?
Гіменофор у хряща-молочника червоно-коричневого — пластинчастий.
Яка шапка у хряща-молочника червоно-коричневого?
Шапка 5-12 (рідко до 15) см, спочатку опукла з підвернутим краєм, потім розпростерта і з прогнутим центром. Колір помаранчево-цегляний, рудо-коричневий, абрикосовий, у молодих яскравіший, у старих темніший.
Яка ніжка у хряща-молочника червоно-коричневого?
Ніжка 5-10 см заввишки, 1,5-2,5 см у товщину, циліндрична або злегка звужена донизу, щільна, у дорослих іноді з невеликими порожнинами. Колір як у шапки або трохи світліший — помаранчево-кремовий. Поверхня гладка, без кільця і вольви.

Джерела

  • [1]Вікіпедія (українська)
  • [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
  • [3]MycoBank Database
  • [4]Index Fungorum
  • [5]GBIF
  • [6]iNaturalist Ukraine