Як відрізнити поплавок шафрановий від блідої поганки

Шапка 5–12 см, спершу яйцеподібна, коли виходить з мішечка, потім дзвоникова й опукла, наостанок пласка з низьким темнішим горбиком.

Колір жовто-помаранчевий чи помаранчево-бурий з абрикосовим відтінком у центрі, до краю світліший. Поверхня гладенька, блискуча, у вологу погоду трохи липка, пластівців покривала майже ніколи немає. Край рубчастий, з радіальними борозенками.

Шапка блідої поганки 5–15 см у діаметрі. У молодих грибів напівкуляста, з часом стає плоско-розпростертою.

Колір варіює від оливково-зеленого і жовтаво-зеленого до сіруватого і майже білого — це і ускладнює діагностику. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка слизька, з характерним радіальним малюнком темніших волокон, що розходяться від центру. Край шапки рівний, без смуг.

Пластинки вільні, густі, білі чи кремові, з короткими пластинками різної довжини між ними.

Споровий порошок білий.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки часті, тонкі, вільні — не прикріплені до ніжки. Вони білі, з віком можуть стати кремуватими, іноді з ледь рожевим відтінком, але ніколи не стають шоколадно-бурими.

Шоколадно-бурих пластинок, як у зрілих печериць, у неї не буває. Простір між пластинками і ніжкою чітко виражений. Покривало біле, плівчасте, повністю закриває гіменофор у молодих екземплярів.

Ніжка 10–15 см, до 20 см заввишки й 1–2 см завтовшки, догори звужується, з віком порожниста й ламка, блідо- чи насичено-помаранчева, з біло-помаранчевим зигзагоподібним візерунком із м'яких лусочок, наче зміїна шкіра. Кільця немає, бульби теж.

Біля основи великий товстий білий вільний мішечок (вольва), часто лопатевий і схований у ґрунті.

Ніжка струнка, 7–15 см заввишки і 1–2 см завтовшки. Циліндрична, до основи розширена в характерну булавоподібну бульбу, оточену плівчастою вольвою-чохлом — головною діагностичною ознакою.

Колір біло-зеленавий, нерідко зі змієподібним візерунком слабких смужок. У верхній третині — добре розвинене звисаюче біле кільце з рештками велюму. Поверхня нижче кільця ледь луската.

М'якоть тонка, біла, м'яка й ламка, на зрізі колір не змінює.

М'якоть біла, на зрізі кольору не змінює — і це підступно: жодна з безпекових ознак, на які звикли орієнтуватися грибники, тут не спрацьовує. М'якоть тонка, ламка в шапці, м'ясиста в основі ніжки.

Не змінює кольору при контакті з повітрям ні через хвилину, ні через годину. Жодна «ласкаво-біла м'якоть» не повинна заспокоювати — саме у білій м'якоті блідої поганки концентрація аманітинів максимальна.

Запах слабкий: одні джерела описують його як солодкуватий грибний, інші як невиразний.

Запах свіжого гриба слабкий і непомітний, у молодих екземплярів — майже відсутній. У зрілих з'являється легкий нудотно-солодкуватий тон, схожий на запах прив'ялого меду або несвіжого тіста.

Цей аромат не настільки виразний, щоб попередити недосвідченого збирача. Як і в інших отруйних мухоморів (червоного, пантерового), запах у неї слабкий і невиразний, тож нічого не підказує — і це ще одна підступна риса. Сильніший аромат з'являється тільки в гнилих екземплярах.