Поплавок шафрановийAmanita crocea

Поплавок шафрановий (Amanita crocea) помаранчевий гриб із роду мухоморів, з групи поплавків: у нього немає кільця на ніжці, край шапки рубчастий, а основа ніжки сидить у великому білому мішечку (вольві). Латинське crocea походить від crocus, «шафран». Він красивий і помітний, але це мухомор, і справжня його небезпека в тому, що поруч ростуть смертельно отруйні родичі. Кожен гриб із мішечком біля основи вимагає особливої уваги.

Як упізнати поплавок шафрановий? Шапка 5–12 см, спершу яйцеподібна, коли тільки виходить з мішечка, потім дзвоникова й опукла, наостанок пласка з низьким горбиком, темнішим за решту. Колір жовто-помаранчевий чи помаранчево-бурий з абрикосовим відтінком у центрі, до краю світліший. Поверхня гладенька, блискуча, у вологу погоду трохи липка, пластівців покривала на ній майже ніколи немає. Край шапки рубчастий, з радіальними борозенками. Пластинки вільні, густі, білі чи кремові. Споровий порошок білий. Ніжка 10–15 см, до 20 см заввишки й 1–2 см завтовшки, догори звужується, з віком порожниста й ламка, блідо- чи насичено-помаранчева, вкрита біло-помаранчевим зигзагоподібним візерунком із м'яких лусочок, наче зміїна шкіра. Кільця немає. Біля основи великий товстий білий вільний мішечок, часто лопатевий і схований у ґрунті чи підстилці. Тому гриб завжди треба викопувати цілим, а не зрізати.

Де росте поплавок шафрановий? Утворює мікоризу переважно з березою, також з буком, рідше з хвойними. Росте на моховитих галявинах і узліссях листяних і мішаних лісів, на кислих ґрунтах, іноді на краях боліт, поодинці чи невеликими групами з червня по жовтень, найчастіше влітку й на початку осені. В Україні його знаходили в Карпатах і на Закарпатті, у Лісостепу й на Поліссі, на Харківщині, Сумщині, Луганщині та в Криму, але нечасто. До Червоної книги не внесений.

Чи їстівний поплавок шафрановий? Деякі довідники відносять його до умовно їстівних, як і інші поплавки. Сирими поплавки отруйні, тож їсти їх можна лише після ретельного проварювання: норвезький список для грибних інспекторів вимагає щонайменше 15 хвилин. А британські джерела радять його взагалі не збирати, бо його легко сплутати зі смертельними мухоморами. Ми приєднуємося до цієї поради: гриб із мішечком біля основи в кошик не кладемо, хоч би яким схожим на поплавок він здавався.

З чим його можна сплутати? Найнебезпечніше з блідою поганкою. У неї теж великий білий мішечок, білі вільні пластинки, білий порошок і зигзагоподібний візерунок на ніжці, а шапка буває жовтуватою чи оливковою. Але край шапки в поганки гладенький, без рубчиків, на ніжці є кільце, а сама ніжка білувата, не помаранчева, з бульбою всередині мішечка. Кільце може відпасти, тож саме лише «немає кільця» нічого не доводить. Мухомор білий смердючий росте під тими самими березами, але він увесь білий, з гладеньким краєм і кільцем. Трапляються й дуже бліді поплавки шафранові, тож білуватий гриб без кільця з мішечком ніколи не вважайте поплавком. Отрута обох дає перші ознаки зазвичай через 6–12 годин, іноді раніше чи пізніше, потім часто настає оманливе покращення, а печінка тим часом руйнується. Мухомор пантеровий теж має рубчастий край, але на бурій шапці білі пластівці, а на ніжці кільце, і отруєння ним починається вже через 1–3 години. Пластівці може змити дощ, тому дивіться й на ніжку: у пантерового вона біла, без зміїного візерунку, а вольва у вигляді валиків на бульбі, а не вільний мішок. Мухомор червоний має кільце, білу ніжку й бородавки, що можуть змитися дощем. Мухомор цитриновий має пластівці на шапці, кільце й круглу бульбу біля основи. Поплавок жовто-коричневий найсхожіший: він теж під березами, але шапка руда, а ніжка гладенька, без «зміїного» візерунку. Поплавок сірий має сіру шапку. Мухомор Цезаря має жовті пластинки, жовту ніжку й велике кільце; в Україні він у Червоній книзі. Якщо хтось з'їв гриб, який міг бути мухомором, одразу телефонуйте 103, не чекаючи симптомів, і збережіть залишки гриба разом з основою.