Мухомор ВіттадініAmanita vittadinii

Мухомор Віттадіні (Amanita vittadinii), його ще називають мухомором степовим, це великий білий мухомор, що росте просто в траві, далеко від дерев. Чи можна його їсти, джерела сперечаються: іспанські й французькі автори вважають його їстівним, італійський довідник з токсикології грибів радить його не їсти, а частина авторів називає його отруйним. Ми його не радимо. Він рідкісний, а головне, дуже схожий на смертельно отруйні білі мухомори, і ціна помилки тут дорівнює життю.

Як він виглядає. Шапка 7–15 см, часом до 18, біла чи кремова, з віком вохриста. Вся вона вкрита бородавками й лусочками: у молодих грибів гостренькими, наче пірамідки, у старших пласкішими. З краю шапки звисають клаптики покривала, а сам край без рубчиків. Пластинки вільні, часті, білі, згодом кремові, і рожевими чи бурими не стають ніколи. Ніжка 8–16 см, міцна, біла, від основи аж до кільця вкрита поясками загострених загнутих лусок, які з віком і від дотику буріють. Кільце широке, подвійне, біле, зверху гладеньке, знизу пластівчасте. Основа ніжки вкорінена в ґрунт, а мішка, як у блідої поганки, немає: від покривала лишаються тільки лусочки. М'якоть біла, щільна, біля основи ніжки може трохи жовтіти. Запах слабкий і приємний, а в старих грибів зникає.

Де росте мухомор Віттадіні? У траві: на степових схилах, луках, у парках, садах і на газонах, поодинці, невеликими групками, а часом і «відьминими колами». На відміну від більшості мухоморів, він не утворює мікоризи з деревами, а живиться рештками рослин у ґрунті. Через це частина мікологів виділила його й близькі види в окремий рід Saproamanita, хоча багато інших досі лишають його серед мухоморів. Посуху гриби не гинуть і ростуть далі після дощу. В Україні його знаходили переважно на степовому півдні й сході: у Хомутовському й Стрілецькому степах, у Кам'яних Могилах, в Асканії-Нова, у Криму, на Миколаївщині й Одещині, рідше на Черкащині, Кіровоградщині, Полтавщині й Сумщині. Плодоносить двома хвилями, у травні–червні та у вересні–жовтні, поодинокі гриби трапляються з квітня до листопада.

Чи занесений мухомор Віттадіні до Червоної книги? До Червоної книги України він не належить, але це рідкісний вид, який охороняють на рівні областей: він є в Червоному списку Полтавської області й у переліку регіонально рідкісних видів Сумської області. Якщо Вам пощастило його знайти, сфотографуйте гриб і залиште на місці.

Як відрізнити мухомор Віттадіні від смертельно отруйних білих мухоморів? Біла форма блідої поганки, мухомор білий смердючий і весняний мухомор (Amanita verna) мають гладеньку шапку без бородавок, мішкоподібну вольву біля основи й ростуть під деревами, у лісах і парках. У мухомора Віттадіні шапка вся в лусочках, мішка немає, а росте він у траві. Але жодна ознака окремо не дає гарантії: у мухомора білого смердючого ніжка теж буває пластівчаста, а мішок лишається в землі, якщо гриб зрізати ножем. Тому білі мухомори не збирайте зовсім. Перші ознаки отруєння блідою поганкою з'являються лише через 6–24 години, тож якщо є хоч найменша підозра, що в кошик потрапив білий мухомор, одразу телефонуйте 103, не чекаючи симптомів, і збережіть залишки грибів або фото.

З чим ще його плутають. Печериці лугова й польова ростуть на тих самих луках, але їхні пластинки рожевіють, а потім стають шоколадними. Лепіота червонопластинчаста теж біла, з кільцем і росте на газонах, проте її шапка й ніжка гладенькі, без лусок, і мішка немає. Гриб-зонтик польовий має вохристі лусочки на шапці, гладеньку ніжку й кільце, яке можна посунути. А мухомор шишкоподібний і мухомор щетинистий, теж великі білі бородавчасті мухомори, ростуть під листяними деревами.