Мухомор сірийAmanita excelsa

Мухомор сірий (Amanita excelsa), він же мухомор високий, має суперечливу репутацію: одні довідники вважають його їстівним після ретельного проварювання, інші радять не збирати зовсім, і ми теж його не радимо. Смертельно отруйним його не вважають. Біда в тому, що він дуже схожий на отруйний мухомор пантеровий, а сирим містить речовини, здатні руйнувати червоні кров'яні тільця. Кремезну форму часто називають мухомором товстим (Amanita spissa); частина визначників вважає її окремим видом чи різновидом, але ознаки, важливі для безпеки, у них спільні.

Як його впізнати. Шапка 6–15 см, сіро-бура, від попелясто-сірої до горіхово-коричневої, у центрі темніша, у вологу погоду трохи липка. На ній лежать сірі пласкі клапті й пластівці, які дощ легко змиває. Край шапки гладенький, без рубчиків. Пластинки білі, часті. Ніжка товста, 8–12 см, над кільцем дрібно посмугована. Кільце велике, біле чи сірувате, висить високо, і зверху на ньому видно тонкі рубчики, наче по ньому провели гребінцем. Основа ніжки потовщена, як ріпка, з двома чи трьома ледь помітними поясками сірих пластівців, але без мішка й без чіткого бортика. М'якоть біла, під шкіркою сірувата, і на зламі не червоніє.

Він утворює мікоризу з ялиною, буком, ялицею, сосною й дубом і росте в хвойних, мішаних і листяних лісах, часто на узліссях, поодинці чи невеликими групками. В Україні найбільше знахідок у Карпатах і на Закарпатті, трапляється він і на Поліссі, у лісостепу, поодиноко на півдні та в Криму. Перші гриби з'являються наприкінці травня, найчастіше їх знаходять у червні, липні й серпні, а в теплу осінь вони ростуть до листопада.

Як відрізнити мухомор сірий від пантерового? Дивіться на кілька ознак разом і викопуйте гриб цілим, бо головне ховається біля основи. У пантерового пластівці на шапці чисто білі, дрібні, наче крапки, а в сірого сірі й пласкі. Край шапки в пантерового з дрібними рубчиками, у сірого гладенький. Кільце пантерового гладеньке, менше й сидить нижче, а в сірого велике, високе й рубчасте зверху. Основа пантерового має вузький бортик, над яким тягнуться пояски, а в сірого вона плавно переходить у ніжку. Пантеровий ще й стрункіший. Дощ змиває пластівці з обох, тож колір цяток сам по собі нічого не гарантує.

З чим ще його плутають. Мухомор червоніючий (його називають і сіро-рожевим, і маремухою) теж має кільце з рубчиками, але його м'якоть на зламі, біля основи й у ходах личинок рожевіє аж до винно-червоного, а на шапці й ніжці бувають рожево-руді плями. Бліда поганка має оливкову чи зеленувато-сіру шапку з тонкими радіальними волокнами, найчастіше без пластівців, гладеньке кільце й великий білий мішок біля основи; якщо гриб зрізали ножем і мішок лишився в землі, сірувату бліду поганку легко прийняти за сірий мухомор. Мухомор пурпуровий вирізняється фіолетовим відтінком шапки, кільцем, що прилипає до ніжки, і різко окресленою бульбою.

Чи можна його їсти? Німецькі довідники й британський Wild Food UK пишуть, що добре проварений гриб не отруйний, хоча смак у нього посередній. First Nature та інші радять його не їсти, бо ціна помилки дорівнює отруєнню пантеровим мухомором. Сирим чи недовареним його не можна їсти в жодному разі: у ньому знаходили гемолізини. Якщо після грибів з'явилися сонливість, сплутаність, хитка хода, збудження, марення чи судоми (зазвичай через пів години–півтори), одразу телефонуйте 103 і не викликайте блювання самотужки. Якщо є хоч найменша підозра на бліду поганку, телефонуйте 103, не чекаючи симптомів: у неї вони з'являються лише через 6–24 години. Тому блювання й пронос, що почались через 6 годин і пізніше після грибної страви, можуть означати бліду поганку чи інший гриб з аманітинами з того ж кошика: телефонуйте 103 негайно, навіть якщо згодом полегшає. Збережіть залишки грибів або фото.