Як відрізнити мухомор сірий від мухомора пантерового

Шапка 6–15 см, найчастіше близько 10. У молодого гриба вона півкуляста, потім опукла й зрештою майже плоска. Колір сіро-бурий: від попелясто-сірого до горіхово-коричневого, у центрі темніший. У вологу погоду шкірка трохи липка, у суху шовковиста.

На шапці лежать залишки загального покривала: сірі чи брудно-білі пласкі клапті й борошнисті пластівці, а не чисто білі опуклі цятки, як у пантерового мухомора. Вони легко стираються пальцем і змиваються дощем, тож стара шапка буває майже гола. Край шапки гладенький, без рубчиків.

Шапка 5–12 см у діаметрі, куляста або дзвоноподібна у молодих, потім плосковипукла. Поверхня блискуча, коричнева, сіро-коричнева або оливково-бура, вкрита дрібними чисто-білими бородавками, розсипаними доволі рівномірно; дощ може їх змити.

Пластинки білі, з віком кремові чи сірувато-білі, часті, з короткими пластиночками між ними. Вони вільні або ледь прирослі до ніжки.

Відбиток спор білий. Під мікроскопом спори амілоїдні, тобто синіють від йоду, а в пантерового мухомора ні; у лісі цю ознаку не перевірити.

Пластинки вільні, білі, часті. Не змінюють кольору при пошкодженні — цим відрізняються від схожого їстівного виду (перлівки), у якого м'якоть і пластинки рожевіють.

Ніжка 8–12 см заввишки, часом до 15, і 1,5–3 см завтовшки, біла чи блідо-сіра, кремезніша, ніж у пантерового мухомора. Над кільцем вона дрібно посмугована, під кільцем вкрита білуватими пластівцями, що лежать поясками.

Кільце велике, плівчасте, біле чи сірувате, висить високо, майже під шапкою. На його верхньому боці видно тонкі поздовжні рубчики. У пантерового мухомора кільце гладеньке й нижче.

Основа ніжки потовщена, як ріпка, і плавно переходить у ніжку. На ній два чи три ледь помітні пояски сірих пластівців. Мішка, як у блідої поганки, немає, немає й чіткого бортика, як у пантерового мухомора. Щоб це побачити, гриб треба викопати, а не зрізати.

Ніжка 6–12 см заввишки, біла, гладка, з тонким плівчастим кільцем у верхній частині. При основі — кулясте потовщення із залишками покривала. Це не вільний мішок-піхва, а один чи кілька білих пасочків або спіраль над вузьким «жолобком» на бульбі; така облямована бульба відрізняє його від перлівки.

М'якоть біла, щільна, під шкіркою шапки сірувата. На зламі вона не рожевіє й не червоніє, і цим сірий мухомор відрізняється від червоніючого. Деякі автори помічали, що на розрізі вона трохи темніє. Смак невиразний, трохи солодкуватий, у старих грибів редьковий.

М'якоть щільна, біла, не рожевіє при пошкодженні (критична ознака відмінності від схожої перлівки). Без виразного смаку.

Запах слабкий, часто з нотою редьки чи сирої ріпи, а в деяких грибів його майже не чути. Розпізнавати сірий мухомор за запахом не варто: розчавлена м'якоть пантерового мухомора теж трохи пахне редькою.

Запах слабкий, нейтральний або трохи неприємний — ненав'язливо редисковий або землистий. Не різкий і не відразливий, що ускладнює визначення небезпеки при зборі.