Підтримати MycoNote →

MycoNote

Мухомор червоніючий чи Мухомор сірий

Мухомор червоніючий і Мухомор сірий — схожі види: мухомор червоніючий умовно їстівний, а мухомор сірий неїстівний. Головна зовнішня відмінність — зміна м'якоті: у мухомора червоніючого — червоніє, у мухомора сірого — не змінюється. Гриби також різняться за такими ознаками: запах.

Не впевнені? Визначити за фото

Ознаки поруч

Мухомор червоніючийМухомор сірий
Порівняння характеристик: Мухомор червоніючий та Мухомор сірий
Клас їстівностіМухомор червоніючий: Умовно їстівнийМухомор сірий: Неїстівний
СезонМухомор червоніючий: Літо, ОсіньМухомор сірий: Весна, Літо, Осінь
ПризначенняМухомор червоніючий: Свіже приготування, МаринуванняМухомор сірий: Не вживають
РозмірМухомор червоніючий: Середній (5–15 см)Мухомор сірий: Середній (5–15 см), Великий (понад 15 см)
Колір шапкиМухомор червоніючий: Коричневий, Рожевий, ЧервонийМухомор сірий: Сірий, Коричневий, Темно-сірий
Форма шапкиМухомор червоніючий: ОпуклаМухомор сірий: Опукла, Плоска
Поверхня шапкиМухомор червоніючий: ЛускуватаМухомор сірий: Лускувата, Слизька
ЗапахМухомор червоніючий: ПриємнийМухомор сірий: Редьковий, Без запаху
Зміна м'якотіМухомор червоніючий: ЧервонієМухомор сірий: Не змінюється
НіжкаМухомор червоніючий: БульбоподібнаМухомор сірий: Центральна, Бульбоподібна
ВольваМухомор червоніючий: —Мухомор сірий: Вольва є, Вольви немає
Дерева-партнериМухомор червоніючий: Дуб, Бук, Береза, Ялина, Сосна, ГрабМухомор сірий: Ялина, Бук, Ялиця, Сосна, Дуб

Однакові в обох: смак, гіменофор, кільце (покривало), субстрат, тип живлення, як росте.

Коли і де трапляються разом

Разом: червень–листопад

Сезони збігаються: червень–листопад. У цей час обидва можуть трапитися в одному лісі. Спільні місця: листяний ліс, мішаний ліс, хвойний ліс.

Мухомор червоніючий

Сезон плодоношення

Червень – листопад

Мухомор сірий

Сезон плодоношення

Травень – листопад

Як виглядають

Шапка, Гіменофор, Ніжка, М'якоть, Запах

Шапка

Мухомор червоніючий

Шапка 5-15 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична, з часом стає опукло-плоскою. Колір рожево-сіро-бурий, бурувато-рожевий, цеглавий, у молодого темніший, у старого світліший. Поверхня з помітними біло-сіруватими бородавчатими лусочками (залишки загального покривала), розташованими нерівномірно. У вологу погоду — ледь липка. Край шапки гладенький.

Мухомор сірий

Шапка 6–15 см, найчастіше близько 10. У молодого гриба вона півкуляста, потім опукла й зрештою майже плоска. Колір сіро-бурий: від попелясто-сірого до горіхово-коричневого, у центрі темніший. У вологу погоду шкірка трохи липка, у суху шовковиста.

На шапці лежать залишки загального покривала: сірі чи брудно-білі пласкі клапті й борошнисті пластівці, а не чисто білі опуклі цятки, як у пантерового мухомора. Вони легко стираються пальцем і змиваються дощем, тож стара шапка буває майже гола. Край шапки гладенький, без рубчиків.

Гіменофор

Мухомор червоніючий

Пластинчастий гіменофор — пластинки білуваті, з часом рожевіють у місцях пошкоджень, вільні. Споровий порошок білий.

Мухомор сірий

Пластинки білі, з віком кремові чи сірувато-білі, часті, з короткими пластиночками між ними. Вони вільні або ледь прирослі до ніжки.

Відбиток спор білий. Під мікроскопом спори амілоїдні, тобто синіють від йоду, а в пантерового мухомора ні; у лісі цю ознаку не перевірити.

Ніжка

Мухомор червоніючий

Ніжка 6-12 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, з виразним бульбоподібним потовщенням в основі. Колір білуватий згори, з рожевими або рудуватими відтінками донизу. У верхній частині — біле кільце з поздовжніми боріздками і рожевуватим відтінком. Вольва нечітка — у вигляді концентричних рожево-білих бородавок на потовщенні основи (а не мішечком).

Мухомор сірий

Ніжка 8–12 см заввишки, часом до 15, і 1,5–3 см завтовшки, біла чи блідо-сіра, кремезніша, ніж у пантерового мухомора. Над кільцем вона дрібно посмугована, під кільцем вкрита білуватими пластівцями, що лежать поясками.

Кільце велике, плівчасте, біле чи сірувате, висить високо, майже під шапкою. На його верхньому боці видно тонкі поздовжні рубчики. У пантерового мухомора кільце гладеньке й нижче.

Основа ніжки потовщена, як ріпка, і плавно переходить у ніжку. На ній два чи три ледь помітні пояски сірих пластівців. Мішка, як у блідої поганки, немає, немає й чіткого бортика, як у пантерового мухомора. Щоб це побачити, гриб треба викопати, а не зрізати.

М'якоть

Мухомор червоніючий

М'якуш білий, на зрізі повільно (за 1-5 хв) рожевіє до винно-червоного — це головна діагностична ознака виду. Особливо сильно рожевіє у місцях, де поїдали слимаки чи комахи. У старого гриба весь м'якуш у нижній частині ніжки винно-рожевий. Запах слабкий, приємний грибний.

Мухомор сірий

М'якоть біла, щільна, під шкіркою шапки сірувата. На зламі вона не рожевіє й не червоніє, і цим сірий мухомор відрізняється від червоніючого. Деякі автори помічали, що на розрізі вона трохи темніє. Смак невиразний, трохи солодкуватий, у старих грибів редьковий.

Запах

Мухомор червоніючий

Слабкий приємний грибний, без характерних ноток. У старого — з ледь винною ноткою.

Мухомор сірий

Запах слабкий, часто з нотою редьки чи сирої ріпи, а в деяких грибів його майже не чути. Розпізнавати сірий мухомор за запахом не варто: розчавлена м'якоть пантерового мухомора теж трохи пахне редькою.

Схожі порівняння

Джерела · 19

  • [1]Вікіпедія (українська)
  • [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
  • [3]MycoBank Database
  • [4]Index Fungorum
  • [5]GBIF
  • [6]iNaturalist Ukraine
  • [7]First Nature, Pat O'Reilly
  • [8]Wikipedia (English)
  • [9]Википедия (русская)
  • [10]First Nature: Amanita excelsa var. spissa, Grey Spotted Amanita
  • [11]First Nature: Amanita pantherina, Panthercap
  • [12]first-nature: Amanita rubescens
  • [13]first-nature: Amanita porphyria
  • [14]Wild Food UK: Grey Spotted Amanita
  • [15]Wikipedia (de): Grauer Wulstling
  • [16]Wikipedia (en): Amanita excelsa var. spissa
  • [17]IPCS INCHEM: Amanita muscaria, Amanita pantherina and others, Poisons Information Monograph G026
  • [18]IPCS INCHEM: Amatoxins, Poisons Information Monograph
  • [19]Seeger R., Kraus H., Wiedmann R. Zum Vorkommen von Hämolysinen in Pilzen der Gattung Amanita. Archiv für Toxikologie, 1973, 30(3): 215–226, Seeger R., Kraus H., Wiedmann R. (1973)