Мухомор пурпуровий чи Мухомор сірий

Шапка 5-10 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична, з часом стає опукло-плоскою. Колір сіро-пурпуровий, бузково-бурий, з фіолетовим відтінком, у центрі темніший. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь слизька, з тонкими сіруватими плівчастими залишками покривала (а не білими пухкими, як у пантерного мухомора). Край шапки гладенький, без боріздок.

Шапка 6–15 см, найчастіше близько 10. У молодого гриба вона півкуляста, потім опукла й зрештою майже плоска. Колір сіро-бурий: від попелясто-сірого до горіхово-коричневого, у центрі темніший. У вологу погоду шкірка трохи липка, у суху шовковиста.

На шапці лежать залишки загального покривала: сірі чи брудно-білі пласкі клапті й борошнисті пластівці, а не чисто білі опуклі цятки, як у пантерового мухомора. Вони легко стираються пальцем і змиваються дощем, тож стара шапка буває майже гола. Край шапки гладенький, без рубчиків.

Пластинчастий гіменофор — пластинки білі, вільні (не приросли до ніжки), помірно часті. Споровий порошок білий.

Пластинки білі, з віком кремові чи сірувато-білі, часті, з короткими пластиночками між ними. Вони вільні або ледь прирослі до ніжки.

Відбиток спор білий. Під мікроскопом спори амілоїдні, тобто синіють від йоду, а в пантерового мухомора ні; у лісі цю ознаку не перевірити.

Ніжка 7-12 см заввишки, 1-1,5 см у товщину, циліндрична, з вираженим бульбоподібним потовщенням в основі. Колір білуватий до світло-сірого, з фіолетовими або бузковими відтінками, особливо у нижній частині. У верхній частині — біле плівчасте кільце з фіолетовим відтінком. В основі — вольва у вигляді ободка (не мішечком як у білого смердючого, а ободком навколо потовщення).

Ніжка 8–12 см заввишки, часом до 15, і 1,5–3 см завтовшки, біла чи блідо-сіра, кремезніша, ніж у пантерового мухомора. Над кільцем вона дрібно посмугована, під кільцем вкрита білуватими пластівцями, що лежать поясками.

Кільце велике, плівчасте, біле чи сірувате, висить високо, майже під шапкою. На його верхньому боці видно тонкі поздовжні рубчики. У пантерового мухомора кільце гладеньке й нижче.

Основа ніжки потовщена, як ріпка, і плавно переходить у ніжку. На ній два чи три ледь помітні пояски сірих пластівців. Мішка, як у блідої поганки, немає, немає й чіткого бортика, як у пантерового мухомора. Щоб це побачити, гриб треба викопати, а не зрізати.

М'якуш білий, у нижній частині ніжки з фіолетовим або бузковим відтінком. На зрізі кольору не змінює (на відміну від мухомора червоніючого, що сильно рожевіє). Запах слабкий, у частини популяцій — з нотою старої картоплі, редьки або вологого підвалу.

М'якоть біла, щільна, під шкіркою шапки сірувата. На зламі вона не рожевіє й не червоніє, і цим сірий мухомор відрізняється від червоніючого. Деякі автори помічали, що на розрізі вона трохи темніє. Смак невиразний, трохи солодкуватий, у старих грибів редьковий.

Слабкий, у частині популяцій з нотою старої картоплі або редьки. Не діагностичний для безпеки.

Запах слабкий, часто з нотою редьки чи сирої ріпи, а в деяких грибів його майже не чути. Розпізнавати сірий мухомор за запахом не варто: розчавлена м'якоть пантерового мухомора теж трохи пахне редькою.