Гриб-зонтик польовий чи Мухомор Віттадіні

Капелюшок 6–10 см (інколи до 15), у молодих грибів напівкулястий, потім розпрямляється до плоско-опуклого з невеликим бугорком у центрі. Колір кремово-білий з охряним або жовто-коричневим центром. Поверхня покрита дрібними лускоподібними часточками — нагадує облуплений лак. Краї часто з тонкою «бахромою» — рештками покривала.

Шапка 7–15 см у діаметрі, часом до 18. У молодого гриба вона куляста чи півкуляста, потім опукла й наостанок майже плоска. Колір білий, кремовий чи кольору слонової кістки, з віком вохристий. Шкірка суха й легко знімається.

Уся шапка вкрита залишками загального покривала: щільними бородавками, гуще в центрі, і лусочками, що лягають черепицею ближче до краю. У молодих грибів бородавки гостренькі, пірамідальні, у старших пласкіші, кремово-жовті чи сіро-вохристі. Край шапки звисає над пластинками, на ньому висять клаптики покривала, рубчиків немає.

Пластинки вільні, кремово-білі, частий, у дозрілих злегка жовтуватіють. Споровий порошок білий або блідо-кремовий.

Пластинки вільні, тобто не доростають до ніжки, часті й широкі, з короткими пластиночками між ними. Спершу вони білі, згодом кремові, часом із сіруватим чи зеленуватим відтінком, але рожевими чи бурими, як у печериць, не стають ніколи.

Відбиток спор білий чи кремовий. Під мікроскопом спори амілоїдні, тобто синіють від йоду.

Ніжка 8–15 см заввишки, 0,8–1,5 см завтовшки, циліндрична, з бульбоподібною основою. Біла, з кремово-жовтуватим відтінком, гладка. У верхній частині — біле плівчасте кільце, що часто опадає у старих грибів. Внизу ніжки інколи з ледь помітним лускоподібним малюнком.

Ніжка 8–16 см заввишки, часом до 20, і 1,5–3 см завтовшки, біла, циліндрична, трохи звужена догори, міцна й суцільна. Над кільцем вона гладенька, а під кільцем, від самої основи, вкрита поясками загострених, загнутих догори лусок. З віком і від дотику лусочки буріють.

Кільце високо під шапкою, широке, плівчасте, подвійне, біле, без рубчиків: зверху гладеньке, знизу пластівчасте. Від дотику може трохи жовтіти.

Основа ніжки вкорінена в ґрунт. Мішкоподібної вольви, як у блідої поганки, немає: від покривала лишаються тільки лусочки, схожі на ті, що вкривають ніжку, і помітні вони лише в молодих грибів.

М'якуш білий, у капелюшку щільний, у ніжці волокнистий. На розрізі НЕ змінює кольору. Текстура волокниста, нерівномірна — м'якша у капелюшку, твердіша у ніжці.

М'якоть біла, товста, щільна. На розрізі вона майже не змінюється, хіба що біля основи ніжки трохи жовтіє. Смак м'який, солодкуватий.

Запах приємний, ледь горіховий, нагадує лісовий горіх або зерно. Смак м'який, солодкуватий.

Запах слабкий і приємний, італійські мікологи порівнюють його з чистою білизною. З віком він майже зникає, а в старих грибів буває неприємним, з часниковою ноткою від пластинок.