Як відрізнити гриб-зонтик польовий від лепіоти гребінчастої

Капелюшок 6–10 см (інколи до 15), у молодих грибів напівкулястий, потім розпрямляється до плоско-опуклого з невеликим бугорком у центрі. Колір кремово-білий з охряним або жовто-коричневим центром. Поверхня покрита дрібними лускоподібними часточками — нагадує облуплений лак. Краї часто з тонкою «бахромою» — рештками покривала.

Шапка 1,5–5 см, зрідка до 6. У молодого гриба вона дзвоникова чи тупоконічна, потім опукла, а згодом розпрямляється, часто з невисоким горбиком у центрі. Поверхня суха, не липка.

Фон білий або кремовий. Руда, помаранчево-бура чи червонувато-коричнева шкірка, коли шапка росте, розривається на дрібні лусочки. Вони лежать концентричними кільцями й рідшають до краю. Центр лишається суцільною гладенькою темною плямою, і саме ця «маківка» на світлій шапці впадає в око найперше. Край іноді тонко рубчастий.

Пластинки вільні, кремово-білі, частий, у дозрілих злегка жовтуватіють. Споровий порошок білий або блідо-кремовий.

Пластинки вільні, тобто не доростають до ніжки, часті, з короткими пластиночками між ними. Вони білі чи кремові й з віком лише трохи темнішають.

Відбиток спор білий або кремуватий. Рожеві чи шоколадні пластинки означають, що перед Вами не лепіота, а, наприклад, печериця. Та навіть білий відбиток не робить маленьку парасольку їстівною.

Ніжка 8–15 см заввишки, 0,8–1,5 см завтовшки, циліндрична, з бульбоподібною основою. Біла, з кремово-жовтуватим відтінком, гладка. У верхній частині — біле плівчасте кільце, що часто опадає у старих грибів. Внизу ніжки інколи з ледь помітним лускоподібним малюнком.

Ніжка 2–7 см заввишки і лише 2–5 мм завтовшки, рівна або трохи потовщена донизу, гладенька, шовковиста, порожниста й ламка. Колір білуватий чи кремовий, до основи рожевуватий або буруватий, біля самої основи білий пушок грибниці.

Кільце у верхній частині ніжки біле, тонке, плівчасте й дуже крихке. У старих грибів його часто немає зовсім, тож відсутність кільця не означає, що перед Вами не лепіота. Піхви чи мішечка біля основи немає.

М'якуш білий, у капелюшку щільний, у ніжці волокнистий. На розрізі НЕ змінює кольору. Текстура волокниста, нерівномірна — м'якша у капелюшку, твердіша у ніжці.

М'якоть тонка, біла, на зламі колір не змінює. Смак у довідниках описують як м'який або невиразний.

Запах приємний, ледь горіховий, нагадує лісовий горіх або зерно. Смак м'який, солодкуватий.

Запах сильний і неприємний: різкий, як гума, світильний газ чи хімія. Через нього англійською гриб і називають «смердючою» лепіотою. Дехто чує в ньому щось фруктове чи солодкувате. Запах допомагає впізнати вид, але не робить гриб безпечнішим.