Як відрізнити лепіоту гребінчасту від лепіоти коричнево-червонуватої

Шапка 1,5–5 см, зрідка до 6. У молодого гриба вона дзвоникова чи тупоконічна, потім опукла, а згодом розпрямляється, часто з невисоким горбиком у центрі. Поверхня суха, не липка.

Фон білий або кремовий. Руда, помаранчево-бура чи червонувато-коричнева шкірка, коли шапка росте, розривається на дрібні лусочки. Вони лежать концентричними кільцями й рідшають до краю. Центр лишається суцільною гладенькою темною плямою, і саме ця «маківка» на світлій шапці впадає в око найперше. Край іноді тонко рубчастий.

Шапка маленька: 2-5 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до випуклої, з часом стає плоско-розпростертою з широким низьким горбком у центрі. Колір блідо-кремовий або рожевувато-кремовий на загальному фоні, з характерними концентричними кільцями червонувато-коричневих або цеглавих лусочок (наче присипана меленим перцем). У центрі шапки лусочки густіші, до краю — рідші. Поверхня під лусочками гладенька.

Пластинки вільні, тобто не доростають до ніжки, часті, з короткими пластиночками між ними. Вони білі чи кремові й з віком лише трохи темнішають.

Відбиток спор білий або кремуватий. Рожеві чи шоколадні пластинки означають, що перед Вами не лепіота, а, наприклад, печериця. Та навіть білий відбиток не робить маленьку парасольку їстівною.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, тонкі, вільні (не приросли до ніжки). Колір білий до кремового, з віком — кремово-охристий. Споровий порошок білий — важлива ознака для відрізнення від печериць (у тих коричнево-чорний).

Ніжка 2–7 см заввишки і лише 2–5 мм завтовшки, рівна або трохи потовщена донизу, гладенька, шовковиста, порожниста й ламка. Колір білуватий чи кремовий, до основи рожевуватий або буруватий, біля самої основи білий пушок грибниці.

Кільце у верхній частині ніжки біле, тонке, плівчасте й дуже крихке. У старих грибів його часто немає зовсім, тож відсутність кільця не означає, що перед Вами не лепіота. Піхви чи мішечка біля основи немає.

Ніжка 3-6 см заввишки, 0,3-0,7 см у товщину, циліндрична, тонка. Колір білуватий у верхній частині, у нижній — з червонувато-коричневими або рожевими тонами і дрібними лусочками. Кільце або відсутнє, або у вигляді тонкого нечіткого пояса з лусочок — у дозрілого гриба практично не видно. М'якуш ніжки щільний.

М'якоть тонка, біла, на зламі колір не змінює. Смак у довідниках описують як м'який або невиразний.

М'якуш тонкий, білий, у нижній частині ніжки — з рожевим відтінком. На зрізі кольору швидко не змінює. Без виражених запахів — пахне ніжно-фруктово.

Запах сильний і неприємний: різкий, як гума, світильний газ чи хімія. Через нього англійською гриб і називають «смердючою» лепіотою. Дехто чує в ньому щось фруктове чи солодкувате. Запах допомагає впізнати вид, але не робить гриб безпечнішим.

Слабкий фруктово-солодкий, нагадує яблука — і саме це додає підступності. Запах не настораживає, а навіть привабливий, особливо для дітей. Не покладайтесь ні на запах, ні на смак при ідентифікації — обидва не вказують на смертельну отруйність.