Як відрізнити лепіоту гребінчасту від лепіоти отруйної

Шапка 1,5–5 см, зрідка до 6. У молодого гриба вона дзвоникова чи тупоконічна, потім опукла, а згодом розпрямляється, часто з невисоким горбиком у центрі. Поверхня суха, не липка.

Фон білий або кремовий. Руда, помаранчево-бура чи червонувато-коричнева шкірка, коли шапка росте, розривається на дрібні лусочки. Вони лежать концентричними кільцями й рідшають до краю. Центр лишається суцільною гладенькою темною плямою, і саме ця «маківка» на світлій шапці впадає в око найперше. Край іноді тонко рубчастий.

Шапка маленька: 1,5-4 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична, з часом стає випуклою до плоско-розпростертої з невеликим горбком у центрі. Колір кремовий, блідо-охристий, з характерними рожево-коричневими або охристо-цеглавими лусочками, розташованими нерегулярно або концентричними кільцями. У центрі шапки лусочки густіші. Поверхня під лусочками гладенька.

Пластинки вільні, тобто не доростають до ніжки, часті, з короткими пластиночками між ними. Вони білі чи кремові й з віком лише трохи темнішають.

Відбиток спор білий або кремуватий. Рожеві чи шоколадні пластинки означають, що перед Вами не лепіота, а, наприклад, печериця. Та навіть білий відбиток не робить маленьку парасольку їстівною.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, тонкі, вільні (не приросли до ніжки). Колір білий до кремового. Споровий порошок білий — критична ознака для відрізнення від печериць (у тих чорно-коричневий).

Ніжка 2–7 см заввишки і лише 2–5 мм завтовшки, рівна або трохи потовщена донизу, гладенька, шовковиста, порожниста й ламка. Колір білуватий чи кремовий, до основи рожевуватий або буруватий, біля самої основи білий пушок грибниці.

Кільце у верхній частині ніжки біле, тонке, плівчасте й дуже крихке. У старих грибів його часто немає зовсім, тож відсутність кільця не означає, що перед Вами не лепіота. Піхви чи мішечка біля основи немає.

Ніжка 2,5-4,5 см заввишки, 0,3-0,7 см у товщину, циліндрична, тонка. Колір білуватий у верхній частині, у нижній — з рожевувато-коричневими тонами. Кільце відсутнє або у вигляді тонкого нечіткого пояса — у дозрілого практично не видно. М'якуш ніжки тонкий, у старого — порожнистий.

М'якоть тонка, біла, на зламі колір не змінює. Смак у довідниках описують як м'який або невиразний.

М'якуш тонкий, білий, у нижній частині ніжки — з рожевим відтінком. На зрізі кольору швидко не змінює.

Запах сильний і неприємний: різкий, як гума, світильний газ чи хімія. Через нього англійською гриб і називають «смердючою» лепіотою. Дехто чує в ньому щось фруктове чи солодкувате. Запах допомагає впізнати вид, але не робить гриб безпечнішим.

Слабкий нейтральний або з ноткою сирого тіста. Не настораживає. Смак м'який. Запах і смак не вказують на смертельну отруйність — підступність аматоксинових грибів полягає у відсутності будь-яких сенсорних попереджень.