Як відрізнити гриб-зонтик червоніючий від лепіоти гребінчастої

Шапка велика, 7-20 см у діаметрі. Спочатку напівкуляста, потім випукло-розпростерта до плоскої з невеликим горбком. Колір фону — світло-сірувато-коричневий, поверхня вкрита грубими бурими лусочками, концентричними кільцями, центр темніший. Зовні дуже схожа на зонтик великий, але лусочки образно загинаються вгору — характерна ознака.

Шапка 1,5–5 см, зрідка до 6. У молодого гриба вона дзвоникова чи тупоконічна, потім опукла, а згодом розпрямляється, часто з невисоким горбиком у центрі. Поверхня суха, не липка.

Фон білий або кремовий. Руда, помаранчево-бура чи червонувато-коричнева шкірка, коли шапка росте, розривається на дрібні лусочки. Вони лежать концентричними кільцями й рідшають до краю. Центр лишається суцільною гладенькою темною плямою, і саме ця «маківка» на світлій шапці впадає в око найперше. Край іноді тонко рубчастий.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, тонкі, вільні. Колір спочатку білий, з віком — кремовий, у старих — з рожевуватим відтінком. При пошкодженні пластинки червоніють. Споровий порошок білий — це важливо для відрізнення від отруйного Chlorophyllum molybdites (зелений споровий порох).

Пластинки вільні, тобто не доростають до ніжки, часті, з короткими пластиночками між ними. Вони білі чи кремові й з віком лише трохи темнішають.

Відбиток спор білий або кремуватий. Рожеві чи шоколадні пластинки означають, що перед Вами не лепіота, а, наприклад, печериця. Та навіть білий відбиток не робить маленьку парасольку їстівною.

Ніжка 7-20 см заввишки, 1-2,5 см у товщину, циліндрична, у основі потовщена (поступово потовщена бульба; різку бульбу з облямівкою має близький вид Chlorophyllum brunneum, знахідок якого з України в GBIF немає). Колір білуватий до сіруватого — без зміїного малюнка (на відміну від зонтика великого). На дотик у місці пошкодження буріє. У верхній частині — м'ясисте рухоме кільце. вольви немає.

Ніжка 2–7 см заввишки і лише 2–5 мм завтовшки, рівна або трохи потовщена донизу, гладенька, шовковиста, порожниста й ламка. Колір білуватий чи кремовий, до основи рожевуватий або буруватий, біля самої основи білий пушок грибниці.

Кільце у верхній частині ніжки біле, тонке, плівчасте й дуже крихке. У старих грибів його часто немає зовсім, тож відсутність кільця не означає, що перед Вами не лепіота. Піхви чи мішечка біля основи немає.

м'якуш у шапці білий, м'який. характерна ознака — на зрізі і пошкодженні червоніє (швидко), потім буріє. Це принципова відмінність від зонтика великого, у якого м'якуш не змінює кольору.

М'якоть тонка, біла, на зламі колір не змінює. Смак у довідниках описують як м'який або невиразний.

Слабкий приємний грибний запах. Смак м'який — після відварювання приємний, грибний.

Запах сильний і неприємний: різкий, як гума, світильний газ чи хімія. Через нього англійською гриб і називають «смердючою» лепіотою. Дехто чує в ньому щось фруктове чи солодкувате. Запах допомагає впізнати вид, але не робить гриб безпечнішим.