Хрящ-молочник гірчак чи Хрящ-молочник звичайний

Шапка 3-10 см, спочатку опукла з невеликим горбочком у центрі, потім розпростерта і нарешті воронкоподібна з прогнутим центром. Колір червоно-коричневий, рудий, цегляно-рудий, у молодих темніший, у старих — світліший і бляклий. Поверхня суха, матова, у вологу погоду злегка липка. Край шапки рівний, у молодих підвернутий донизу.

Шапка 5–15 см, зрідка більша, м'ясиста. У молодого гриба вона опукла, з підгорнутим краєм, потім розпрямляється, западає в центрі, а в старих грибів стає неглибокою лійкою з хвилястим краєм.

Колір свинцево-сірий з бузковим чи фіолетовим відтінком, у молодих часом з темнішими плямами. З віком шапка вицвітає до жовтуватої, тілесно-рожевої чи буруватої. Концентричні кола слабкі або їх немає зовсім. У вологу погоду поверхня дуже слизька, у суху гладенька й блискуча.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, вузькі, прирослі або злегка низхідні. Колір білуватий до кремового, з віком набуває рудого відтінку, як і шапка. При пошкодженні виділяють біле молочко. Споровий порошок кремовий.

Пластинки часті, тонкі, прирослі або трохи збігають на ніжку. У молодих грибів вони білуваті, згодом кремові й охристі, у старих бувають іржаві плямки.

Сік, що висихає на пластинках, лишає сіро-зелені чи синьо-зелені плямки. Це одна з найкращих ознак гладиша. Відбиток спор кремовий чи жовтуватий.

Ніжка 4-8 см заввишки, 0,7-1,5 см у товщину, циліндрична або злегка звужена донизу, у дорослих часто порожниста. Колір як у шапки або трохи світліший. Поверхня суха, гладка, без кільця і без вольви, в основі часто з білуватим пушком.

Ніжка 4–8 см заввишки, у великих грибів до 12 см, і 2–3 см завтовшки. Вона циліндрична чи трохи потовщена донизу, слизька, того ж кольору, що й шапка, або світліша, з жовтуватим відтінком.

Усередині ніжка з віком стає порожнистою. Кільця й піхви немає.

М'якоть білувата або з рожевим відтінком, щільна в шапці, волокниста в ніжці. При пошкодженні виділяє рясне біле молочко, яке на повітрі не змінює кольору й не жовтіє. Це важлива діагностична ознака — біле і стабільне молочко.

М'якоть біла чи кремувата, крихка, ніби сирна. На зламі виступає рясний білий сік: на повітрі він повільно жовтіє, а потім засихає сіро-зеленими крупинками. Смак соку спершу м'який, потім дуже пекучий і гіркий.

Запах слабкий, ледь смолистий, без характерних нот. Смак сирої м'якоті і молочка — дуже пекучий, гострий, перцевий. Пробувати його не треба: для розпізнавання вистачить кольору молочка.

Запах слабкий, у багатьох грибів його майже не чути. Іноді описують ледь фруктові чи трав'янисті нотки. Цим гладиш відрізняється від хрящ-молочника неїстівного, який підсихаючи сильно пахне сухою травою й паленим цукром.