Хрящ-молочник запашний чи Хрящ-молочник звичайний

Шапка 2-5 (рідко до 7) см, спочатку опукла з невеликим горбочком у центрі, потім розпростерта і нарешті з прогнутим центром. Колір сірувато-ліловий, лілово-коричневий до тілесно-сірого, з віком тьмяніє. Поверхня суха, тонко-волокниста або борошниста, без виражених зон. Край шапки рівний, у молодих злегка підвернутий.

Шапка 5–15 см, зрідка більша, м'ясиста. У молодого гриба вона опукла, з підгорнутим краєм, потім розпрямляється, западає в центрі, а в старих грибів стає неглибокою лійкою з хвилястим краєм.

Колір свинцево-сірий з бузковим чи фіолетовим відтінком, у молодих часом з темнішими плямами. З віком шапка вицвітає до жовтуватої, тілесно-рожевої чи буруватої. Концентричні кола слабкі або їх немає зовсім. У вологу погоду поверхня дуже слизька, у суху гладенька й блискуча.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, вузькі, прирослі або злегка низхідні на ніжку. Колір блідо-кремовий, з рожевим або охряним відтінком, з віком темнішає. При пошкодженні виділяють слабке біле молочко. Споровий порошок кремовий.

Пластинки часті, тонкі, прирослі або трохи збігають на ніжку. У молодих грибів вони білуваті, згодом кремові й охристі, у старих бувають іржаві плямки.

Сік, що висихає на пластинках, лишає сіро-зелені чи синьо-зелені плямки. Це одна з найкращих ознак гладиша. Відбиток спор кремовий чи жовтуватий.

Ніжка 3-6 см заввишки, 0,4-0,8 см у товщину, тонка, циліндрична, у дорослих порожниста. Колір блідіший за шапку — світло-ліловий або тілесний. Поверхня гладка, без кільця, без вольви.

Ніжка 4–8 см заввишки, у великих грибів до 12 см, і 2–3 см завтовшки. Вона циліндрична чи трохи потовщена донизу, слизька, того ж кольору, що й шапка, або світліша, з жовтуватим відтінком.

Усередині ніжка з віком стає порожнистою. Кільця й піхви немає.

М'якоть ніжна, тонка, білувата з ліловим відтінком, у ніжці водяниста. При пошкодженні виділяє слабке біле молочко, яке на повітрі не змінює кольору. На зрізі м'якоть теж не темніє.

М'якоть біла чи кремувата, крихка, ніби сирна. На зламі виступає рясний білий сік: на повітрі він повільно жовтіє, а потім засихає сіро-зеленими крупинками. Смак соку спершу м'який, потім дуже пекучий і гіркий.

Виразний запах свіжого кокоса — це головна діагностика. Особливо відчувається при підсиханні гриба або при розламуванні шапки. Смак сирої м'якоті — слабко-гіркуватий, не пекучий, але неприємний.

Запах слабкий, у багатьох грибів його майже не чути. Іноді описують ледь фруктові чи трав'янисті нотки. Цим гладиш відрізняється від хрящ-молочника неїстівного, який підсихаючи сильно пахне сухою травою й паленим цукром.