Хрящ-молочник запашний чи Хрящ-молочник звивистий

Шапка 2-5 (рідко до 7) см, спочатку опукла з невеликим горбочком у центрі, потім розпростерта і нарешті з прогнутим центром. Колір сірувато-ліловий, лілово-коричневий до тілесно-сірого, з віком тьмяніє. Поверхня суха, тонко-волокниста або борошниста, без виражених зон. Край шапки рівний, у молодих злегка підвернутий.

Шапка 5–10 см, зрідка до 15 см. Спершу опукла з підгорнутим краєм, потім розпрямляється, западає в центрі й стає лійкою, часом з невеликим горбиком посередині. Край хвилястий, лопатевий, наче вигнутий.

Колір сірий, свинцево-сірий, лілувато-сірий, рожевувато-сірий чи буро-сірий, у старих грибів охристий або бежевий. Кільцеві зони ледь помітні або їх немає, іноді ближче до краю видно темніші кола. Поверхня гладенька, суха й матова, зрідка дрібно потріскана. У дощ шапка трохи липне, але слизькою не буває.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, вузькі, прирослі або злегка низхідні на ніжку. Колір блідо-кремовий, з рожевим або охряним відтінком, з віком темнішає. При пошкодженні виділяють слабке біле молочко. Споровий порошок кремовий.

Пластинки рідкі, як для молочника, товсті й ламкі, прирослі або трохи збігають на ніжку, часто хвилясті, біля ніжки іноді розгалужуються. Спершу вони кремові чи блідо-жовті, з віком вохристі.

На краях пластинок часто видно краплі білого молочка. Відбиток спор кремовий чи жовтуватий.

Ніжка 3-6 см заввишки, 0,4-0,8 см у товщину, тонка, циліндрична, у дорослих порожниста. Колір блідіший за шапку — світло-ліловий або тілесний. Поверхня гладка, без кільця, без вольви.

Ніжка коротка й товста: 3–8 см заввишки, 1–3 см завтовшки. Циліндрична або звужена донизу, спершу щільна, потім порожниста, іноді з поздовжніми борозенками.

Колір як у шапки або світліший: білувато-кремовий, лілувато-сірий, біля основи часом з вохристими плямами. Кільця й піхви немає.

М'якоть ніжна, тонка, білувата з ліловим відтінком, у ніжці водяниста. При пошкодженні виділяє слабке біле молочко, яке на повітрі не змінює кольору. На зрізі м'якоть теж не темніє.

М'якоть біла чи кремова, щільна, у шапці товста, на зламі колір не змінює. Молочко біле, рясне, на повітрі лишається білим. Смак м'якоті й молочка дуже пекучий, гіркуватий.

Виразний запах свіжого кокоса — це головна діагностика. Особливо відчувається при підсиханні гриба або при розламуванні шапки. Смак сирої м'якоті — слабко-гіркуватий, не пекучий, але неприємний.

Запах слабкий, фруктовий, трохи кислуватий. Різкого запаху любистку, як у хрящ-молочника неїстівного, чи кокосу, як у хрящ-молочника запашного, у серушки немає.