Як відрізнити рядовку білу від мухомора білого смердючого

Шапка 4–10 см. У молодого гриба вона конусоподібна чи опукла, з підгорнутим краєм, потім розпрямляється до плоскої з невеликим низьким горбиком, а край часто хвилястий. У рядовки білої край гладенький, без рубців; рубчастий край частіше буває в березової рядовки частопластинкової.

Колір білий або кремовий, часом з блідо-жовтим відтінком. З віком центр жовтіє до вохристого чи жовтувато-бурого, а на старих шапках з'являються вохристі плями. Поверхня суха, матова й гладенька, слизькою не буває навіть у дощ.

Шапка 5-12 см у діаметрі, у молодого гриба яйцеподібна, потім дзвоникувата чи конусоподібна, часто трохи скошена набік, у старого розпростерта з горбком. Колір повністю білий, кремово-білий, у центрі ледь жовтуватий у старого гриба. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка. Без лусочок, без бородавок, без покривала на дорослій шапці (на відміну від мухомора червоного або цезаревого).

Пластинки білі, згодом блідо-жовтуваті, товсті, досить рідкі, різної довжини. Біля ніжки вони мають помітну виїмку, наче надрізані, а край пластинок дрібно зубчастий.

Відбиток спор білий. Рожеві чи шоколадні пластинки означають печерицю, а пластинки, що збігають на ніжку, клітоцибе.

Пластинчастий гіменофор — пластинки білі, вільні (не приросли до ніжки), помірно часті. Споровий порошок білий. Як і в інших мухоморів секції Phalloideae, до якої належить і цей вид, пластинки завжди білі і вільні, навіть у дорослого гриба — на відміну від печериць.

Ніжка 3–8 см заввишки й 0,8–1,5 см завтовшки, циліндрична, часом трохи потовщена донизу. Біла чи блідо-жовтувато-бура, вгорі ніби припорошена, нижче з тонкими поздовжніми волокнами, а від дотику поволі буріє.

Кільця, залишків покривала й мішкуватої піхви біля основи немає. Якщо такий мішечок є, перед Вами мухомор.

Ніжка 8-15 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, довга, тонка, у основі з мішечковидною вольвою (залишком загального покривала, схожий на яєчну шкаралупу). Колір повністю білий. У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого — щільне, у старого може зникнути. Поверхня ніжки часто з тонкими білими пластівчастими лусочками-волокнами.

М'якоть біла, щільна, у шапці товста, на зламі помітно колір не змінює (деякі автори пишуть про ледь рожевий відтінок). Смак їдкий, пекучий, з гіркотою.

М'якуш щільний, повністю білий. На зрізі кольору не змінює, як і в багатьох їстівних грибів, тож це нічого не доводить. Запах у зовсім молодого гриба нагадує редьку, потім стає неприємним, нудотно-солодкуватим, інколи з ноткою хлору — звідси і епітет "смердючий". У молодого гриба запах ще слабкий, тож на нього не варто покладатись як на єдину ознаку.

Запах сильний і неприємний: різкий, як у редьки, з солодкуватою медовою ноткою, на розрізі з борошняним відтінком. У молодих грибів він слабший, у дорослих його чути здалеку. Нудотний хімічний запах, як у вареного буряка чи газу, більше властивий схожим рядовкам: березовій частопластинковій і Tricholoma inamoenum.

Слабкий, неприємний, нудотно-солодкуватий, інколи з ноткою хлору, особливо у старого гриба і при пошкодженні м'якуша. Не діагностичний для безпеки: запах розкривається лише через певний час, а кошикування і смертельне отруєння можуть відбутись з молодим грибом без виразного запаху.