Як відрізнити вольваріеллу шовковисту від мухомора білого смердючого

Шапка 5-12 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до яйцеподібної, з часом стає опуклою до плоскої. Колір повністю білий, кремово-білий, у центрі ледь жовтуватий у старого гриба. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка. Без лусочок, без бородавок, без покривала на дорослій шапці (на відміну від мухомора червоного або цезаревого).

Шапка 7-18 см, спочатку яйцеподібна або дзвоникоподібна, потім розпростерто-конічна з горбком. Колір білий або кремовий, у центрі — охристо-коричневий, з шовковистими волокнистими лусочками радіальної структури. Поверхня шовковиста на дотик, з матовим блиском. Краї часто торочкуваті від залишків покривала.

Пластинчастий гіменофор — пластинки білі, вільні (не приросли до ніжки), помірно часті. Споровий порошок білий. Контраст з мухоморами роду Amanita секції Phalloideae: пластинки завжди білі і вільні, навіть у дорослого гриба.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки 6-12 мм завширшки, вільні, не прирослі до ніжки, часті. Спочатку білі, з віком стають рожевими, далі рожево-коричневими. Споровий порошок рожевий — ключова ознака.

Ніжка 8-15 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, довга, тонка, у основі з мішечковидною вольвою (залишком загального покривала, схожий на яєчну шкаралупу). Колір повністю білий. У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого — щільне, у старого може зникнути. Поверхня ніжки часто з тонкими білими пластівчастими лусочками-волокнами.

Ніжка 7-19 см заввишки, 1-2,5 см у товщину, центральна, циліндрична, до основи злегка потовщена. Колір білий, гладка. Кільця немає. При основі — велика мішкоподібна біла або сірувата вольва, що щільно облягає ніжку, з широким верхнім краєм.

М'якуш щільний, повністю білий. На зрізі кольору не змінює (на відміну, наприклад, від печериці, що рожевіє і темніє). Запах поступово стає неприємним, з ноткою застарілої картоплі або хлору — звідси і епітет "смердючий". У молодого гриба запах ще слабкий, тож на нього не варто покладатись як на єдину ознаку.

м'якоть біла, у молодих грибів пружна, з віком швидко жовтіє і стає водянистою. На зрізі може злегка жовтіти. Не підлягає тривалому зберіганню — використовуйте у день збору.

Слабкий неприємний з ноткою старої картоплі, хлору або риби — особливо у старого гриба і при пошкодженні м'якуша. Не діагностичний для безпеки: запах розкривається лише через певний час, а кошикування і смертельне отруєння можуть відбутись з молодим грибом без виразного запаху.

Слабкий грибний запах. Смак м'який, ніжний, без виражених нот. Деякі джерела описують ледь відчутний редисочний відтінок у молодих екземплярах.