Як відрізнити рядовку сірчано-жовту від несправжнього опенька сірчано-жовтого

Шапка 3–8 см. У молодого гриба вона напівкуляста чи опукла, згодом розпрямляється, край стає хвилястим, а в центрі часто лишається невисокий горбик, рідше невелика ямка.

Колір сірчано-жовтий, з віком у центрі з'являються іржаво-бурі волокна, іноді оливковий чи червонуватий відтінок. Трапляються гриби з фіолетово-бурою шапкою: колись їх описували як окремий вид, Tricholoma bufonium, а тепер вважають формою того самого виду. Поверхня суха, матова, наче оксамитова, без слизу й без помітних лусочок.

Шапка 2–7 см у діаметрі, опукла або півкуляста у молодих, потім розпростерта. Колір сірчано-жовтий або яєчно-жовтий, у центрі часто оранжево-бурий. Поверхня гладка, вогка, без лусочок. Край нерівний, у молодих грибів з'єднаний з ніжкою павутинним покривом.

Пластинки сірчано-жовті, широкі й товсті, розставлені рідко, з виїмкою біля ніжки. Між довгими пластинками є короткі, а край буває трохи нерівним. Саме рідкі товсті пластинки відрізняють її від зеленушки, у якої вони часті й тонкі.

Відбиток спор білий. Якщо відбиток пурпурово-бурий, а пластинки зеленіють і темніють, перед Вами несправжній опеньок сірчано-жовтий.

Пластинки часті, спочатку жовті або жовто-зелені, потім темніють до сіро-зелених або бурувато-оливкових — це ключова ознака, що відрізняє від їстівного опенька (у якого пластинки білуваті або кремові). Спорів відбиток пурпурно-бурий.

Ніжка 3–10 см заввишки й 0,5–1,8 см завтовшки, циліндрична, щільна. Угорі вона яскраво-жовта, нижче сірчано-жовта, з поздовжніми червонуватими чи буруватими волокнами, а в старих грибів основа буріє. Біля самої основи буває білий пушок.

Кільця, залишків покривала й піхви немає.

Ніжка тонка, 4–10 см заввишки, 0,4–0,8 см завтовшки, жовтувата у верхній частині, бурувата або іржава знизу, волокниста. Кільця немає або є слабке волокнисте кільце, що швидко зникає. У справжнього опенька зазвичай є плівчасте кільце, але воно буває обірване, тож саме за кільцем ці гриби не розрізнити: дивіться насамперед на колір пластинок.

М'якоть сірчано-жовта, іноді зеленкувата, і така по всьому грибу, у шапці й у ніжці. На зламі колір не змінює. Смак неприємний, борошнистий, часто гіркий.

М'якоть жовтувата, тонка, гірка на смак — у сирому вигляді дуже виражена гіркота. Але при варінні гіркота зникає, а отрута лишається, тож у готовій страві гриб себе не видасть.

Запах дуже сильний і неприємний: дьоготь, ацетилен, старий світильний газ, деякі чують сірководень. Його дає скатол, і в слабшому вигляді він буває схожий навіть на квіти, жасмин чи гіацинт. Найкраще чути запах на свіжому зламі.

Буває блідіша форма зі слабким запахом, тож якщо гриб жовтий наскрізь, з рідкими товстими пластинками, але пахне ледь-ледь, це ще не зеленушка. Дивіться на всі ознаки разом.

Запах грибний, але невиразний, тож за запахом його від опенька не відрізнити.