Підтримати MycoNote →

MycoNote
Хочу знайти

Фото: Robert Flogaus-Faust · CC BY 4.0 · джерело

ОтруйнийНа перевірці

Рядовка сірчано-жовтаTricholoma sulphureum

Інші назви: Рядовка сірчана

Сезонсерпень – листопад

Паспорт

Гіменофор
Пластинчастий
Колір шапки
Жовтий
Розмір
Малий (до 5 см)

Швидкі відповіді

Коли з'являється?

Серп. — Лист.

Активні місяці: Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад.

Як впізнати? Три ознаки

Опис

Рядовка сірчано-жовта, або рядовка сірчана (Tricholoma sulphureum), слабко отруйна, і їсти її не можна. Вона спричиняє розлад шлунка: нудота, блювання, біль у животі, пронос і піт. Смертельних випадків у джерелах ми не знайшли, але небезпека в іншому: вона жовта з жовтими пластинками, зовсім як зеленушка, і може опинитися з нею в одному кошику.

Упізнати її найпростіше носом. Зламайте шапку чи ніжку: м'якоть пахне різко й неприємно, як дьоготь, ацетилен чи старий світильний газ. Запах такий сильний, що його важко не помітити. Друга ознака: гриб жовтий наскрізь, жовта не лише шапка й пластинки, а й м'якоть усередині. Пластинки товсті, широкі й розставлені рідко, а відбиток спор білий.

Росте на землі в листяних і мішаних лісах, найчастіше під дубом і буком, рідше під сосною, ялиною чи ялицею. Любить піщані й суглинисті ґрунти, узбіччя лісових доріг і стежок, часто напівприхована в опалому листі. Трапляється поодинці або невеликими групами з серпня до листопада, найбільше у вересні й жовтні. В Україні знахідки є в Карпатах і на Буковині, на Рівненщині, Київщині, Черкащині, Сумщині та в горах Криму. Вона не масова, але й не рідкісна.

Як відрізнити рядовку сірчано-жовту від зеленушки? Перевірте кілька ознак разом. Зеленушка пахне борошном або майже не пахне, а сірчано-жовта тхне газом. У зеленушки м'якоть біла чи ледь жовтувата, у сірчано-жовтої жовта. Пластинки зеленушки часті й тонкі, у сірчано-жовтої рідкі й товсті. Шапка зеленушки липка, з оливково-бурими лусочками в центрі, а в сірчано-жовтої суха й матова, наче оксамитова. Зеленушка любить соснові бори на піску, а сірчано-жовта дуби й буки. Пам'ятайте, що й сама зеленушка небезпечна: після кількох поспіль страв з неї описано руйнування м'язів, тож ми її їсти не радимо.

Не плутайте її з несправжнім опеньком сірчано-жовтим. Назви майже однакові, але гриби різні: несправжній опеньок росте щільними пучками на пнях і деревині, пластинки в нього з віком зеленіють і темніють, а відбиток спор пурпурово-бурий. Рядовка жовто-червона й трихоломопсис гарний теж жовті, але ростуть на хвойній деревині, мають часті пластинки й темні лусочки на шапці, а газом не пахнуть.

Які симптоми отруєння і що робити? Зазвичай у перші години після їжі з'являються нудота, блювання, біль у животі, пронос і рясний піт. Описано й нервові симптоми. Одразу телефонуйте 103 і скажіть, що їли лісові гриби, а залишки грибів збережіть для лікарів. Якщо ж погано стало через 6 годин і пізніше, це вже не схоже на рядовку: так починається отруєння блідою поганкою чи іншим грибом з аманітинами з того ж кошика, тож телефонуйте 103 негайно, навіть якщо згодом полегшає. А біль і слабкість у м'язах чи темна сеча через добу або дві після страви із «жовтих рядовок» можуть означати отруєння зеленушкою, тоді теж негайно телефонуйте 103.

Шапка

Шапка 3–8 см. У молодого гриба вона напівкуляста чи опукла, згодом розпрямляється, край стає хвилястим, а в центрі часто лишається невисокий горбик, рідше невелика ямка.

Колір сірчано-жовтий, з віком у центрі з'являються іржаво-бурі волокна, іноді оливковий чи червонуватий відтінок. Трапляються гриби з фіолетово-бурою шапкою: колись їх описували як окремий вид, Tricholoma bufonium, а тепер вважають формою того самого виду. Поверхня суха, матова, наче оксамитова, без слизу й без помітних лусочок.

Гіменофор

Пластинки сірчано-жовті, широкі й товсті, розставлені рідко, з виїмкою біля ніжки. Між довгими пластинками є короткі, а край буває трохи нерівним. Саме рідкі товсті пластинки відрізняють її від зеленушки, у якої вони часті й тонкі.

Відбиток спор білий. Якщо відбиток пурпурово-бурий, а пластинки зеленіють і темніють, перед Вами несправжній опеньок сірчано-жовтий.

Ніжка

Ніжка 3–10 см заввишки й 0,5–1,8 см завтовшки, циліндрична, щільна. Угорі вона яскраво-жовта, нижче сірчано-жовта, з поздовжніми червонуватими чи буруватими волокнами, а в старих грибів основа буріє. Біля самої основи буває білий пушок.

Кільця, залишків покривала й піхви немає.

М'якоть

М'якоть сірчано-жовта, іноді зеленкувата, і така по всьому грибу, у шапці й у ніжці. На зламі колір не змінює. Смак неприємний, борошнистий, часто гіркий.

Запах

Запах дуже сильний і неприємний: дьоготь, ацетилен, старий світильний газ, деякі чують сірководень. Його дає скатол, і в слабшому вигляді він буває схожий навіть на квіти, жасмин чи гіацинт. Найкраще чути запах на свіжому зламі.

Буває блідіша форма зі слабким запахом, тож якщо гриб жовтий наскрізь, з рідкими товстими пластинками, але пахне ледь-ледь, це ще не зеленушка. Дивіться на всі ознаки разом.

›Наукові синоніми (4)

Agaricus sulphureus Bull., Gymnopus sulphureus (Bull.) Gray, Gyrophila sulphurea (Bull.) Quél., Tricholoma bufonium (Pers.) Gillet

Як не сплутати

Двійники і порівняння

ОзнакаРядовка сірчано-жовтаЗеленушка
ГіменофорПластинчастийПластинчастий
Колір шапкиЖовтий, Блідо-жовтий, ОливковийЖовтий, Оливковий, Зелений
ЗапахНеприємний, ХімічнийБорошнистий
ЇстівністьОтруйнийОтруйний
Повне порівняння: Рядовка сірчано-жовта vs Зеленушка →
Порівняти з іншим грибом

Знахідки читачів · 0

Фото читачів не перевіряються експертом. Позначка «Підтверджено» означає згоду грибників у стрічці, а не гарантію. Сумніваєтесь — не беріть.

Ваша знахідка

Рядовка сірчано-жовтазмінити

…

Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.

Часті запитання

Чи можна їсти рядовку сірчано-жовту?

Ні, рядовка сірчано-жовта слабко отруйна. Вона спричиняє розлад шлунка: нудоту, блювання, біль у животі, пронос і рясний піт. Смертельних випадків у джерелах ми не знайшли, але безпечною вона від цього не стає. Головна небезпека в тому, що вона жовта з жовтими пластинками, зовсім як зеленушка, і може потрапити з нею в один кошик.

Як відрізнити рядовку сірчано-жовту від зеленушки?

Перевіряйте кілька ознак разом. Сірчано-жовта різко тхне газом чи дьогтем, а зеленушка пахне борошном або майже не пахне. М'якоть у сірчано-жовтої жовта наскрізь, у зеленушки біла чи ледь жовтувата. Пластинки сірчано-жовтої рідкі й товсті, у зеленушки часті й тонкі. Шапка зеленушки липка, з оливково-бурими лусочками в центрі, а в сірчано-жовтої суха й ніби оксамитова. І пам'ятайте: зеленушку ми теж їсти не радимо.

Як виглядає рядовка сірчано-жовта?

Це рядовка, жовта наскрізь: сірчано-жовті шапка, пластинки, ніжка і навіть м'якоть усередині. Шапка від 3 до 8 см, суха, матова, часто з буруватим центром. Пластинки товсті, широкі й розставлені рідко, відбиток спор білий. Кільця й піхви на ніжці немає. Найнадійніша ознака запах: зламайте гриб, і відчуєте різкий дух дьогтю, ацетилену чи старого світильного газу.

Які симптоми отруєння рядовкою сірчано-жовтою?

Зазвичай у перші години після їжі з'являються нудота, блювання, біль у животі, пронос і рясний піт; описано й нервові симптоми. Одразу телефонуйте 103, скажіть, що їли лісові гриби, і збережіть залишки для лікарів. Якщо погано стало через 6 годин і пізніше, підозрюйте бліду поганку з того ж кошика. А біль у м'язах, слабкість чи темна сеча через добу або дві після «жовтих рядовок» можуть означати отруєння зеленушкою: теж негайно 103.

Рядовка сірчано-жовта і несправжній опеньок сірчано-жовтий: це той самий гриб?

Ні, це різні гриби з майже однаковими назвами. Несправжній опеньок сірчано-жовтий росте щільними пучками на пнях і деревині, пластинки в нього з віком зеленіють і темніють, а відбиток спор пурпурово-бурий. Рядовка сірчано-жовта росте на землі поодинці чи невеликими групами, пластинки в неї жовті, а відбиток спор білий. Отруйні обидва. Є ще трутовик сірчано-жовтий, але це наріст на деревах.

Які жовті рядовки отруйні?

Отруйна передусім рядовка сірчано-жовта, яка пахне газом. Зеленушку багато хто збирає, але після кількох поспіль страв з неї описано руйнування м'язів, тож ми її їсти не радимо. Рядовка жовто-червона гірка й неїстівна; її впізнають за пурпурово-червоними лусочками на шапці й за тим, що вона росте на хвойній деревині. Тож жовту рядовку варто визначати особливо уважно.

Де росте рядовка сірчано-жовта?

Рядовка сірчано-жовта росте на землі в листяних і мішаних лісах, найчастіше під дубом і буком, рідше під сосною, ялиною чи ялицею. Любить піщані й суглинисті ґрунти, узбіччя лісових доріг і стежок, часто напівховається в опалому листі. В Україні її знаходили в Карпатах і на Буковині, на Рівненщині, Київщині, Черкащині, Сумщині та в горах Криму. Вона не масова, але й не рідкісна.

Коли з'являється рядовка сірчано-жовта?

Рядовка сірчано-жовта трапляється з серпня до листопада, найбільше її у вересні й жовтні. Це той самий час, коли грибники шукають зеленушку, тож обидва види можуть опинитися в одному кошику. Слабкий запах ще не доводить, що перед Вами не сірчано-жовта: описано бліді форми, які майже не пахнуть. Тому завжди дивіться й на колір м'якоті та пластинки.

Джерела

  • [1]Index Fungorum
  • [2]GBIF
  • [3]iNaturalist Ukraine
  • [4]First Nature, Pat O'Reilly
  • [5]Wikipedia (English)
  • [6]Википедия (русская)
  • [7]Prylutskyi O. et al. Reference-based checklist of gilled Agaricales from Ukraine. Biodiversity Data Journal, 2023, 11: e99101, Prylutskyi O. et al. (2023)
  • [8]Wikipedia (de): Gemeiner Schwefel-Ritterling
  • [9]Naturalis: Tricholoma sulphureum (Nederlands Soortenregister)
  • [10]Comandini O., Haug I., Rinaldi A.C., Kuyper T.W. Uniting Tricholoma sulphureum and T. bufonium. Mycological Research, 2004, 108(10): 1162–1171, Comandini O., Haug I., Rinaldi A.C., Kuyper T.W. (2004)
  • [11]Diaz J.H. Syndromic diagnosis and management of confirmed mushroom poisonings. Critical Care Medicine, 2005, 33(2): 427–436, Diaz J.H. (2005)
  • [12]Bedry R. et al. Wild-mushroom intoxication as a cause of rhabdomyolysis. New England Journal of Medicine, 2001, 345(11): 798–802, Bedry R. et al. (2001)
  • [13]Chodorowski Z., Waldman W., Sein Anand J. Acute poisoning with Tricholoma equestre. Przegląd Lekarski, 2002, 59(4–5): 386–387, Chodorowski Z., Waldman W., Sein Anand J. (2002)