Плікатуропсис курчавий чи Розщепка звичайна

Тонкі віяльця, мушлі чи нирочки 1–2 см, зрідка до 3 см, прикріплені збоку чи вузькою точкою, густими черепичастими ярусами; сусідні часто зростаються. На верхньому боці гілок буває розетками.

Верх дрібно повстистий чи оксамитовий, з концентричними зонами рудувато-помаранчевого, помаранчево-бурого й жовто-бурого кольору, з блідим чи білим хвилястим, часто підгорнутим краєм. Молоді гриби білуваті, з віком буріють.

Плодове тіло дрібне, 1-4 см у діаметрі, віялоподібне, мушлеподібне, до сферичного у молодого. Прикріплене до субстрату боком або задньою стороною — ніжки нема. Верхня поверхня сіра до сіро-білого, щільно опушена короткими волосками — нагадує повсть або хутро. Край хвилястий, часто лопатеподібно розрізаний. У сухому стані плодове тіло загортається всередину, край згортається до пластинок (механізм захисту від втрати вологи).

Пластинок і пор немає. Спід світлий, брудно-білий, сіруватий чи з синьо-сірим або зеленкуватим відтінком, складений у радіальні звивисті роздвоєні складки, наче гофрований папір.

Спори дуже дрібні, ковбасоподібні.

Унікальний "псевдо-пластинчастий": пластинки повздовжньо розщеплені вздовж краю — у мікроскопі видно, що це не справжні пластинки, а складки гіменофору з характерним розчленуванням. Колір пластинок сіро-білий до сіро-фіолетового. Споровий порошок білий. Розщеплені краї пластинок — головна діагностична ознака роду.

Ніжки немає або вона ледь помітна: гриб прикріплений до деревини боком чи вузькою точкою.

Ніжка відсутня. Плодове тіло прикріплене до субстрату через боковий або задній край (sessile attachment).

М'якоть тонка, свіжа м'яка й гнучка, висохла ламка.

М'якуш дуже тонкий, шкірястий, жорсткий, картоновий, сірувато-білий. Не змінюється на зрізі. Кулінарно непридатний у європейській традиції — занадто жорсткий, навіть після тривалого варіння залишається в'язким. Запах слабкий, без особливостей.

Запах невиразний.

Слабкий нейтральний, без виразних особливостей.