Плікатуропсис курчавийPlicaturopsis crispa

Плікатуропсис курчавий (Plicaturopsis crispa), у сучасних британських довідниках Plicatura crispa, крихітний гриб у вигляді тонких віял, що густими ярусами вкривають мертві гілки. Зверху він помаранчево-бурий, з концентричними зонами й білим хвилястим краєм, а знизу в нього немає ні пластинок, ні пор: лише світлі звивисті складки, що галузяться, наче гофрований папір. Латинське crispa означає «кучерява, гофрована».

Як упізнати плікатуропсис курчавий? Кожне віяльце чи мушлька зазвичай 1–2 см, зрідка до 3 см, прикріплене збоку чи вузькою точкою, і сусідні часто зростаються. На верхньому боці горизонтальних гілок він буває розетками, схожими на квіточки. Верх дрібно повстистий, з зонами рудувато-помаранчевого, помаранчево-бурого й жовто-бурого кольору, з блідим чи білим хвилястим, часто підгорнутим краєм. Молоді гриби білуваті, з віком буріють. Свіжі м'які й гнучкі, а висохлі ламкі, скручуються й стають майже непомітними. Переверніть гриб: спід світлий, брудно-білий, сіруватий чи з синьо-сірим або зеленкуватим відтінком, складений у радіальні звивисті роздвоєні складки, а не пластинки й не пори.

Де росте плікатуропсис курчавий? На мертвих гілках і стовбурах листяних дерев, переважно бука, берези й ліщини, а також вільхи, верби та інших. Він одним із перших заселяє гілки, що щойно відмерли, а за кілька років його витісняють сильніші конкуренти, як-от траметес різнобарвний і розщепка звичайна. В Україні його знаходять переважно на заході: у Карпатах, на Закарпатті, Львівщині, Волині, рідше в інших областях. Знахідки трапляються з літа до весни, а більшість сучасних з жовтня по січень. До Червоної книги не внесений. У Британії останніми десятиліттями він стрімко поширюється, і ніхто поки не знає чому.

Чи їстівний плікатуропсис курчавий? Ні, його не їдять: він крихітний, тонкий і жорсткий. Отруєнь ним ми не знайшли, але й даних про безпечність немає. Лікувальних властивостей у нього теж не описано.

З чим його можна сплутати? Траметес різнобарвний більший, до 10 см, жорсткий, а знизу в нього дрібні круглі білі пори. Розщепка звичайна теж дрібна й віялоподібна, з пластинкоподібними складками, але верх білуватий чи сіруватий і волохатий, а кожна «пластинка» розщеплена вздовж по краю. Стереум жорстковолосистий теж зональний і ярусний, помаранчево-бурий зверху, але спід у нього гладенький, без складок. Поза каталогом схожі крепідоти (Crepidotus) зі справжніми пластинками й бурим порошком і панелус в'яжучий (Panellus stipticus) зі справжніми пластинками й короткою ніжкою.