Розщепка звичайнаSchizophyllum commune
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Неїстівний
- Сезон
- Січ. — Груд.
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Білий
- Розмір
- Дуже малий (<3 см)
- Запах
- Без запаху
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Листяний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Січ. — Груд.
Активні місяці: Січень, Лютий, Березень, Квітень, Травень, Червень, Липень, Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад, Грудень.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Білий, Сірий
- Форма шапки: Неправильна
- Запах: Без запаху
Опис
Розщепка звичайна (Schizophyllum commune) — найпоширеніший гриб у світі, знайдений на всіх континентах окрім Антарктиди. Латинський епітет commune — "звичайна", родова назва Schizophyllum від грец. schizein — "розщеплювати": пластинки гіменофору повздовжньо розщеплені вздовж краю — це унікальна анатомічна ознака роду, яку не сплутати ні з чим іншим. Шапка дрібна (1-4 см), віялоподібна або сферична, сіро-біла, опушена щільними дрібними волосками, прикріплена до субстрату боком або задньою стороною (без ніжки у звичному сенсі).
Росте на відмерлій деревині листяних дерев — бук, дуб, граб, береза, тополя — часто на спилах, дровах, валежнику; може розвиватися навіть на сухому матеріалі завдяки унікальній здатності переживати багаторічну сухість (плодові тіла висихають, але після зволоження оживають і знов спороносять — десятки років поспіль).
Кулінарно в Україні неїстівна через дуже жорсткий, шкірястий, картоновий м'якуш. У тропічних кухнях (Мексика, Індія, Африка, Південно-Східна Азія) молоді плодові тіла традиційно їдять — у супах, тушковано. У Європі переважно ігнорується через брак м'якоті.
Медичне застереження. Schizophyllum commune — відомий збудник опортуністичних мікозів у людей з ослабленим імунітетом: алергічного бронхолегеневого мікозу, синуситу, бронхо-пневмонічних інфекцій. У ВІЛ-позитивних, після трансплантацій, при тривалій кортикостероїдній терапії — описані випадки інвазивної інфекції. Для здорової людини спори у звичайних концентраціях нешкідливі, але астматики і люди з хронічним риносинуситом мають обережно обходити масово плодоносні скупчення гриба на дровах.
В Україні розщепка звичайна — звичайна повсюдно: Карпати, Прикарпаття, Полісся, лісостеп, степ. Сезон цілорічний — плодові тіла часто залишаються на гілках по кілька років.
Шапка
Плодове тіло дрібне, 1-4 см у діаметрі, віялоподібне, мушлеподібне, до сферичного у молодого. Прикріплене до субстрату боком або задньою стороною — ніжки нема. Верхня поверхня сіра до сіро-білого, щільно опушена короткими волосками — нагадує повсть або хутро. Край хвилястий, часто лопатеподібно розрізаний. У сухому стані плодове тіло загортається всередину, край згортається до пластинок (механізм захисту від втрати вологи).
Гіменофор
Унікальний "псевдо-пластинчастий": пластинки повздовжньо розщеплені вздовж краю — у мікроскопі видно, що це не справжні пластинки, а складки гіменофору з характерним розчленуванням. Колір пластинок сіро-білий до сіро-фіолетового. Споровий порошок білий. Розщеплені краї пластинок — головна діагностична ознака роду.
Ніжка
Ніжка відсутня. Плодове тіло прикріплене до субстрату через боковий або задній край (sessile attachment).
М'якоть
М'якуш дуже тонкий, шкірястий, жорсткий, картоновий, сірувато-білий. Не змінюється на зрізі. Кулінарно непридатний у європейській традиції — занадто жорсткий, навіть після тривалого варіння залишається в'язким. Запах слабкий, без особливостей.
Запах
Слабкий нейтральний, без виразних особливостей.
›Наукові синоніми (11)
Agaricus alneus L., (1755), Agaricus alneus Reichard, (1780), Agaricus multifidus Batsch, (1786), Apus alneus (L.) Gray, (1821), Merulius alneus (L.) J.F. Gmel., (1792), Merulius alneus (Reichard) Schumach., (1803), Merulius communis (Fr.) Spirin & Zmitr., (2004), Schizophyllum alneum J. Schröt., (1889), Schizophyllum alneum (Reichard) Kuntze, (1898), Schizophyllum commune var. multifidum (Batsch) Cooke, (1892), Schizophyllum multifidum (Batsch) Fr., (1875)
Двійники
Як не сплутати — детальні порівняння
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Опеньок темний
Armillaria ostoyae
Опеньок товстоногий
Armillaria gallica
Опеньок тополевий
Cyclocybe aegerita
Геріцій гребінчастий
Hericium erinaceus
Лисичка бліда
Cantharellus pallens
Лисичка горбата
Cantharellula umbonata
Лисичка сіра
Cantharellus cinereus
Часті запитання
Чи можна її їсти?
В Україні на практиці — ні, занадто жорстка і картонова. У тропічній кухні (Мексика, Африка, Південно-Східна Азія) молоді плодові тіла їдять — у супах і тушкованих стравах. Якщо знайшли у лісі — кулінарно не цікаво, шкода часу.
Чи правда, що вона може спричинити інфекцію?
Тільки у людей з серйозно ослабленим імунітетом: ВІЛ, після трансплантацій, при тривалому прийомі кортикостероїдів, у важких хіміотерапевтичних пацієнтів. Для здорової людини спори у звичайних концентраціях нешкідливі. Астматики і люди з хронічним риносинуситом мають уникати тривалого вдихання спор з масово плодоносних дров — описано алергічний бронхолегеневий мікоз. Не торкати руками і дихати поряд з купою на дровітні — нормально.
Як її точно впізнати?
Чотири ознаки. (1) Дрібне (1-4 см) віялоподібне плодове тіло БЕЗ ніжки на деревині. (2) Сіра опушена верхня поверхня як хутро. (3) Розщеплені пластинки вздовж краю — мікроскопічна ознака роду, видно під лупою. (4) У сухому стані край загортається всередину. Цю комбінацію не сплутати ні з чим іншим.
Де її шукати?
На відмерлій деревині листяних дерев (бук, дуб, граб, береза, тополя, верба) — повалені стовбури, сухі гілки, спили, дрова на дровітні. Часто на сонячних освітлених сторонах деревини. У місті — на впорядкованих дровах, у дворових кучугурах. Гриб цілорічний: висохлі плодові тіла залишаються на деревині роками.
У яких регіонах України трапляється?
Звичайна повсюдно — Карпати, Прикарпаття, Полісся, лісостеп, степ. Один з найпоширеніших грибів у антропогенному середовищі (дровітні, лісосмуги, парки).
Коли її шукати?
Цілорічно — на відмерлій деревині. Активний ріст у вологий період (березень-листопад), але засохлі плодові тіла видно і взимку, і знов оживають після дощу.
З якими грибами її плутають?
З дрібними трутовиками-сидячими (Trametes, Stereum) — але у тих гіменофор у вигляді пор або гладенький, не пластинчастий. З молодим Crepidotus mollis — той м'ясистіший, без опушення, гіменофор справжній пластинчастий нерозщеплений. Розщеплені пластинки під лупою — це Schizophyllum, точно, без альтернатив.
Розщепка звичайна їстівна чи отруйна?
Розщепка звичайна: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у розщепки звичайної?
Яка ніжка у розщепки звичайної?
Який запах і смак у розщепки звичайної?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine