Клаваріадельф товкачиковийClavariadelphus pistillaris

Клаваріадельф товкачиковий (Clavariadelphus pistillaris), або рогатик товкачиковий, є рідкісним грибом з Червоної книги України. Він схожий не на корал, а на велику булаву чи товкачик: одна нерозгалужена товста палиця заввишки 7–30 см, жовта чи вохриста, з заокругленою верхівкою. Будь ласка, не збирайте його: в Україні цей гриб трапляється поодинці, а зникає він насамперед через те, що його зривають люди.

Чи можна його їсти? Джерела розходяться. Норвезький перелік 2024 року вважає види роду їстівними, російська Вікіпедія називає його їстівним низької якості, з гіркуватим смаком. Британський довідник First Nature пише, що гриб неїстівний, хоча й згадує, що подекуди його вважають їстівним, і наводить відгук американського міколога Девіда Арори, що на смак він як «стара мотузка». Коли джерела не згодні, ми обираємо обережніший варіант, тож у нашому каталозі він неїстівний. А в Україні питання й так не стоїть, бо гриб охороняється.

Впізнати його неважко. Молода булава світло-жовта чи вохристо-жовта, потім стає вохристою, рожево-бурою чи червонувато-бурою, іноді з фіолетовим відтінком. Поверхня гладенька або поздовжньо зморшкувата, а верхівка тупа й заокруглена. Від дотику й на зрізі гриб буріє або стає буро-фіолетовим. М'якуш спершу щільний і білий, а в старого гриба м'який, губчастий.

Росте клаваріадельф товкачиковий на землі в листяних лісах, найчастіше з буком, а ще з липою, грабом і дубом, рідше в мішаних і хвойних лісах, часто серед моху й опалого листя. Тяжіє до вапнякових ґрунтів. З'являється поодинці або по 2–3 гриби, з кінця серпня до листопада, найбільше записів у жовтні. В Україні його знаходили на Поліссі, у Карпатах і на Закарпатті, у західному лісостепу, на Черкащині й Харківщині, у Криму. Найчастіше його бачать у Карпатах, у національному природному парку «Гуцульщина». Після 2009 року відомих місць стало щонайменше на 20 більше, але гриб лишається рідкісним.

Він охороняється не лише в Україні: у Польщі, Литві, Латвії, Білорусі й Росії теж. У Великій Британії та на півночі Європи він рідкісний, а на півдні Європи трапляється частіше.