Гомф булавоподібнийGomphus clavatus
Інші назви: свиняче вухо
Перевірено експертомОновлено 6 серпня 2026 р.
Паспорт
- Їстівність
- Їстівний
- Сезон
- Лип. — Вер.
- Гіменофор
- Складчастий
- Колір шапки
- Фіолетовий
- Розмір
- Середній (5–15 см)
- Запах
- Приємний
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Хвойний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Лип. — Вер.
Активні місяці: Липень, Серпень, Вересень.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Фіолетовий, Коричневий
- Форма шапки: Воронкоподібна
- Запах: Приємний
Опис
Гомф булавоподібний, або «свиняче вухо», — рідкісний і дуже впізнаваний гриб. Плодове тіло має характерну лійкоподібну або лопатевидну форму, з нерівним хвилястим краєм, інколи у вигляді групи зрослих між собою «вух» на спільній основі. Колір верхньої частини — від фіолетово-лілового до пурпурно-коричневого, нижня (гіменофор) — світліша, з низхідними складками-зморшками замість справжніх пластинок. Це не пластинчастий гриб і не трутовик — типовий хантерель-подібний гіменофор з тупими складками.
Гомф булавоподібний занесений до червоної книги україни і ряду європейських країн. У природі рідкісний — росте у старих хвойних і мішаних лісах на бідних піщаних або мохових ґрунтах, переважно у Карпатах. збирати його не можна — це порушення закону про охорону природи. Формально гриб їстівний у молодому віці і має м'який приємний смак, у деяких країнах Європи цінується кулінарно. Але в Україні він має охоронний статус, тож знахідка — це привід сфотографувати і повідомити мікологам, а не покласти в кошик.
Поширений переважно у гірських ялиново-ялицевих лісах Карпат (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька обл.), поодинокі знахідки бувають у Прикарпатті і Поліссі. Сезон: липень-вересень, з піком у серпні. Часто росте групами зі зрослих основ — це характерна ознака виду.
Шапка
Плодове тіло лійкоподібне або лопатевидне, 4-15 см заввишки і шириною, з нерівним хвилястим або глибоко-розсіченим краєм. Часто росте групами зрослих між собою «вух» на спільній основі. Колір верхньої частини: молоді — фіолетово-ліловий, з віком — пурпурово-коричневий до бурого; центр темніший, край світліший. Поверхня гладенька, у вологу погоду слабо лискуча, у суху — матова.
Гіменофор
Гіменофор не пластинчастий, не трубчастий — це складки-зморшки, низхідні на «ніжку», нерівні, розгалужені, тупі (як у лисичок але грубіші). Колір фіолетово-ліловий до пурпурно-коричневого, світліший за верхню частину шапки. Споровий порошок жовтувато-вохристий.
Ніжка
Окремої ніжки нема — плодове тіло цільне, лійкоподібне. Нижня частина переходить у звужену стерильну основу, висотою 2-5 см, кольору гіменофора або трохи світліша.
М'якоть
м'якуш білуватий до жовтуватого, у молодих — пружний, у старих — волокнистий. На зрізі кольору не змінює. Має приємний м'який смак.
Запах
Слабкий приємний грибний запах, інколи з фруктовим відтінком. Смак м'який, без різких ознак.
›Наукові синоніми (12)
Elvela purpurascens Schaeff. (1774), Agaricus purpurascens (Schaeff.) Batsch, Merulius clavatus Pers., Merulius purpurascens (Schaeff.) Pers., Cantharellus clavatus (Pers.) Fr., Gomphora clavata (Pers.) Fr., Craterellus clavatus (Pers.) Fr., Thelephora clavata (Pers.) P. Kumm., Nevrophyllum clavatum (Pers.) Pat. (1886), Neurophyllum clavatum (Pers.) Pat., Trombetta clavata (Pers.) Kuntze, Helvella carnea Schaeff.
Двійники
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Рамарія гроновидна
Ramaria botrytis
Рамарія жовта
Ramaria flava
Рамарія золотиста
Ramaria aurea
Рамарія пряма
Ramaria stricta
Рамарія фінська
Ramaria fennica
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Опеньок темний
Armillaria ostoyae
Опеньок товстоногий
Armillaria gallica
Часті запитання
Чи можна його збирати?
НІ. Гомф булавоподібний занесений до Червоної книги України — збирання заборонено законом. Навіть якщо ви знайшли його випадково, не зрізайте. Знахідку варто сфотографувати з прив'язкою до місця і повідомити мікологам через iNaturalist або до НАН України — це цінні дані для моніторингу популяції.
А якщо я не знав і зрізав?
Гриб формально їстівний і не отруйний — здоров'я не постраждає. Але збирати його далі не варто. Запам'ятайте місце і характерні ознаки (фіолетово-лілове «свиняче вухо» зі складками знизу) — наступного разу залишите у природі. Знахідка — це теж результат: можете повідомити мікологам.
Де він росте?
У старих хвойних і мішаних лісах на бідних піщаних або мохових ґрунтах. Облігатний мікоризний партнер хвойних — переважно ялиці і ялини. Любить тінисті ділянки з товстим моховим покривом. Часто росте групами зі зрослих основ — це характерна ознака.
У яких регіонах України він зустрічається?
Переважно у Карпатах (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька обл.) — у гірських ялиново-ялицевих лісах на висотах 600-1400 м. Поодинокі знахідки у Прикарпатті і Поліссі. Загалом — дуже рідкісний вид.
Коли його шукати?
Липень-вересень. Пік плодоношення — серпень. Сезон короткий, плодові тіла тримаються 2-3 тижні. У теплу осінь поодинокі знахідки бувають у вересні.
Чи буває він пізніше?
Малоймовірно. У жовтні плодоношення зазвичай уже завершено. Гомф булавоподібний — типовий гриб гірського літа, потребує теплих ночей і вологого моху.
З чим його плутають?
З їжовиками (Hydnum) — спільне «свиняче вухо» гіменофора лійкоподібне, але у їжовика знизу шипики, а у Гомфа — складки. Плюс їжовики жовто-кремового кольору, без фіолетових тонів. Також плутають з лисичками — у них теж складки, але вони яскраво-жовті, не фіолетові.
Як відрізнити від інших фіолетових грибів?
Дві ключові ознаки Гомфа: (1) лійкоподібна або «вушкоподібна» форма, часто зрослі групи; (2) складки замість пластинок знизу. Рядовка фіолетова (Lepista nuda) — звичайної грибної форми з пластинками, не з складками. Павутинник фіолетовий — теж пластинчастий і з павутинистим залишком на ніжці.
Гомф булавоподібний їстівний чи отруйний?
Який гіменофор у гомфа булавоподібного?
Яка шапка у гомфа булавоподібного?
Яка ніжка у гомфа булавоподібного?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine