Гомф булавоподібний чи Лисичка

Плодове тіло лійкоподібне або лопатевидне, 4-15 см заввишки і шириною, з нерівним хвилястим або глибоко-розсіченим краєм. Часто росте групами зрослих між собою «вух» на спільній основі. Колір верхньої частини: молоді — фіолетово-ліловий, з віком — пурпурово-коричневий до бурого; центр темніший, край світліший. Поверхня гладенька, у вологу погоду слабо лискуча, у суху — матова.

Шапка лисички 3–10 см у діаметрі. У молодих грибів вона опукла з підгорнутим краєм, з часом стає плескато-розпростертою і помітно лійчастою — край припіднімається догори і набуває хвилястого обрису.

Колір яскраво-жовтогарячий або яєчно-жовтий, рідше блідіший — від світло-вохряного до майже білуватого у тінистих місцях. Поверхня гладенька, суха, на дотик трохи бархатиста, як шкірка абрикоса. У зрілих екземплярів шапка нерідко зростається з ніжкою непомітним переходом — гриб виглядає, ніби виточений з одного шматка вохристого воску.

Гіменофор не пластинчастий, не трубчастий — це складки-зморшки, низхідні на «ніжку», нерівні, розгалужені, тупі (як у лисичок але грубіші). Колір фіолетово-ліловий до пурпурно-коричневого, світліший за верхню частину шапки. Споровий порошок жовтувато-вохристий.

Гіменофор лисички — її головна впізнавана риса. Це не пластинки і не трубочки, а характерні розгалужені складки (псевдопластинки), які щільно сходять униз по ніжці. Колір складок ідентичний шапці: рівномірний жовтогарячий або яєчно-жовтий.

Складки нечасті, товсті, з'єднані поперечними перетинками — створюють враження тривимірної сітки. При натискуванні колір не змінюється. Саме за цією ознакою справжню лисичку легко відрізнити від несправжньої, у якої — правильні тонкі пластинки.

Окремої ніжки нема — плодове тіло цільне, лійкоподібне. Нижня частина переходить у звужену стерильну основу, висотою 2-5 см, кольору гіменофора або трохи світліша.

Ніжка лисички коротка і міцна: 3–7 см заввишки, 1–3 см завтовшки. Форма циліндрична, часто звужена донизу, нерідко плоско-зігнута або злегка ексцентрична. Поверхня гладенька, суха, того ж жовтогарячого або трохи світлішого кольору, що і шапка.

Кільце і вольва відсутні — лисичка належить до родини без покривал. На дотик ніжка пружна, щільна, м'ясиста, без порожнин. Часто декілька грибів зростаються основами в один спільний пагін.

м'якуш білуватий до жовтуватого, у молодих — пружний, у старих — волокнистий. На зрізі кольору не змінює. Має приємний м'який смак.

М'якоть лисички щільна, м'ясиста, у свіжому вигляді кремового або блідо-жовтого кольору. На зрізі і при пошкодженні колір майже не змінюється — лише ледь жовтіє з часом. Це важлива діагностична ознака: справжня лисичка не «синіє» і не «червоніє».

Смак свіжої м'якоті м'який, з легкою перцевою гостринкою, особливо помітною в шапці. У старих екземплярів м'якоть стає трохи жорсткуватою і волокнистою, але не втрачає аромату.

Слабкий приємний грибний запах, інколи з фруктовим відтінком. Смак м'який, без різких ознак.

Запах свіжої лисички — один з найвиразніших серед їстівних грибів. Теплий, фруктово-абрикосовий, з помітними нотами сухофруктів і легким відтінком перцю. Деякі дегустатори вловлюють у ньому щось схоже на курагу або в'ялені вишні.

При розрізі аромат стає глибшим і насиченим. У висушеному вигляді лисичка зберігає легкий фруктовий тон, але втрачає свіжість — тому її рідко сушать, частіше маринують або заморожують свіжою.