Рядовка луската чи Рядовка жовто-бура

Шапка 3-8 см у діаметрі, у молодого виразно конусоподібна або дзвонувата, з віком стає плоско-конічною з низьким широким горбочком. Шкірочка сухо-волокнисто-лускоподібна з виразно піднятими дрібно-лусочками, особливо до краю (де лусочки часто загорнуті назад). Колір рудувато-каштаново-червоний, з більш темним центром і світлішим краєм, у вологу погоду злегка темніший. Край у молодого підвернутий, з повстиними залишками плівки.

Шапка 4–12 см, зрідка до 15 см. У молодого гриба вона опукла, потім розпрямляється, часто з невисоким горбиком, а буває й трохи вдавлена в центрі.

Колір рудувато-бурий чи жовто-бурий: центр темніший, край світліший і жовтуватий. По шапці від центру йдуть тонкі бурі волокна. У вологу погоду шкірка липка, слизувата й блищить, у суху матова. Край часто ребристий, а в старих грибів шапка може трохи розтріскуватися на лусочки.

Пластинчастий гіменофор — пластинки виємчасто приросли до ніжки, середньо часті, м'ясисті. У молодого — білуваті, з віком стають кремовими з виразними рудими плямами на краях і поверхні — характерна риса. Споровий порошок білий.

Пластинки часті, досить широкі, з виїмкою приростають до ніжки. Молоді вони блідо-жовті чи жовтувато-білі, а з віком укриваються іржаво-бурими плямами, і край пластинок теж буріє.

Жовтуватий колір пластинок незвичний для роду: у більшості рядовок, зокрема в отруйних бурих, пластинки білі чи кремові. Відбиток спор білий.

Ніжка 4-8 см заввишки, 0,7-1,5 см у товщину, циліндрична, у старого з порожниною всередині. Колір білуватий у верхній частині, нижче — буро-каштановий, лускато-волокнистий. Поверхня сухо-волокниста, з характерними піднятими лусочками, схожими на ті, що на шапці. Без кільця.

Ніжка 4–13 см заввишки й 0,7–2 см завтовшки, циліндрична, іноді потовщена до основи. За кольором вона як шапка, але світліша, жовтувато-бура, вгорі блідіша, і вкрита темнішими бурими поздовжніми волокнами.

Молода ніжка щільна й трохи липка, з віком стає порожнистою. Кільця й піхви немає.

М'якуш тонкий, ламкий, білуватий до кремового, у місцях зрізу рожевіє або повільно набирає буро-червоного відтінку. Запах слабкий борошнистий або неприємно-затхлий, смак виразно гіркувато-в'яжучий.

М'якоть щільна. У шапці вона білувата чи блідо-жовта, а в ніжці виразно жовта, і саме за цим рядовку жовто-буру найлегше відрізнити від інших бурих рядовок, у яких м'якоть біла. На зрізі колір не змінюється. Смак борошнистий, часом гіркуватий.

Слабкий борошнистий з ноткою прілої деревини, не виразно приємний.

Запах борошнистий, як у сирого тіста, часом нагадує огірок. Для впізнавання він мало допомагає: так само борошном пахнуть і деякі отруйні бурі рядовки.