Рядовка тополева чи Рядовка жовто-бура

Шапка 5-12 см у діаметрі, у молодого опукла з підвернутим краєм, з віком стає плоско-розпростертою з ледь хвилястим краєм. Шкірочка тонко-волокниста або гладенька, у вологу погоду слизько-липка, у суху — суха матова. Колір червонувато-каштановий, червоно-рудий, у центрі — насиченіший, до краю — світліший. У старих плодових тіл — буро-каштанова з тріщинками. Край рівний, у вологих умовах — з повздовжніми боріздками.

Шапка 4–12 см, зрідка до 15 см. У молодого гриба вона опукла, потім розпрямляється, часто з невисоким горбиком, а буває й трохи вдавлена в центрі.

Колір рудувато-бурий чи жовто-бурий: центр темніший, край світліший і жовтуватий. По шапці від центру йдуть тонкі бурі волокна. У вологу погоду шкірка липка, слизувата й блищить, у суху матова. Край часто ребристий, а в старих грибів шапка може трохи розтріскуватися на лусочки.

Пластинчастий гіменофор — пластинки виємчасто приросли до ніжки, середньо часті, м'ясисті. У молодого — білуваті, з віком стають кремовими з рудими плямами на краях. Споровий порошок білий.

Пластинки часті, досить широкі, з виїмкою приростають до ніжки. Молоді вони блідо-жовті чи жовтувато-білі, а з віком укриваються іржаво-бурими плямами, і край пластинок теж буріє.

Жовтуватий колір пластинок незвичний для роду: у більшості рядовок, зокрема в отруйних бурих, пластинки білі чи кремові. Відбиток спор білий.

Ніжка 5-10 см заввишки, 1-2,5 см у товщину, щільна, циліндрична, у молодого з потовщенням донизу. Колір білуватий у верхній частині, нижче — буруватий з охряно-каштановими плямами. Поверхня гладенька з повздовжніми волокнами. Без кільця.

Ніжка 4–13 см заввишки й 0,7–2 см завтовшки, циліндрична, іноді потовщена до основи. За кольором вона як шапка, але світліша, жовтувато-бура, вгорі блідіша, і вкрита темнішими бурими поздовжніми волокнами.

Молода ніжка щільна й трохи липка, з віком стає порожнистою. Кільця й піхви немає.

М'якуш щільний, білий, у місцях зрізу повільно набирає кремово-буруватого відтінку. Запах слабкий борошнистий, смак спочатку м'який, потім гіркувато-борошнистий з характерним рядовочним післясмаком.

М'якоть щільна. У шапці вона білувата чи блідо-жовта, а в ніжці виразно жовта, і саме за цим рядовку жовто-буру найлегше відрізнити від інших бурих рядовок, у яких м'якоть біла. На зрізі колір не змінюється. Смак борошнистий, часом гіркуватий.

Слабкий борошнистий, з ноткою свіжих огірків — характерний для багатьох рядовок.

Запах борошнистий, як у сирого тіста, часом нагадує огірок. Для впізнавання він мало допомагає: так само борошном пахнуть і деякі отруйні бурі рядовки.