Сироїжка бездоганна чи Сироїжка криваво-червона

Шапка 6-15 см у діаметрі, у молодого напівсферична, з віком стає плоско-розпростертою з ледь вдавленим центром. Шкірочка гладенька, у вологу погоду слизька, у суху — суха матова, легко знімається на 2/3 шапки до центру. Колір темно-фіолетовий, каштаново-фіолетовий, винно-червоний, з більш темним центром і світлішим краєм. Край у дозрілих з тонкими радіальними борозенками, що нагадують грубі рубчики.

Шапка 4–10 см. У молодого гриба вона півкуляста, потім опукла, згодом плоска, часом з неглибокою ямкою в центрі або схожа на блюдце.

Колір криваво-червоний, винний чи пурпурово-червоний. З віком шапка вицвітає нерівно: з'являються рожеві, кремові, майже білі плями. Суха шапка матова, після дощу липка й шовковисто блищить. Шкірка тримається міцно і знімається лише вузькою смужкою з краю. Це добра ознака: у сироїжки блювотної шкірку можна зняти майже до центру.

Пластинчастий гіменофор — пластинки приросли або вільні від ніжки, середньо часті, м'ясисті, ламкі. Колір у молодого — білуваті, з віком стають охряно-кремовими до жовтуватих через дозрілий жовто-охряний спор-порошок. Споровий порошок жовто-охряний — діагностична риса (відрізняє від рудо-іржавого у павутинників).

Пластинки досить часті, вузькі, крихкі, біля ніжки часто роздвоюються. Вони прирослі або трохи збігають на ніжку, що серед червоних сироїжок буває нечасто. Спершу пластинки білі чи кремові, потім солом'яні або блідо-охристі.

Відбиток спор кремовий чи блідо-охристий. Чисто білий відбиток підказує сироїжку блювотну, а насичено-охристий сироїжку болотяну чи бездоганну.

Ніжка 4-8 см заввишки, 1,5-3 см у товщину, щільна, м'ясиста, циліндрична, у старого з порожниною всередині. Колір білий до кремово-білого, у старого з ледь жовтуватим відтінком, у нижній частині буреніє. Поверхня гладенька з тонкими повздовжніми зморшками. Без кільця.

Ніжка 3–7 см заввишки й 1–3 см завтовшки, циліндрична, щільна, у старих грибів буває порожниста. Кільця й піхви немає.

Головна ознака виду: ніжка вкрита рожевим, винно-червоним чи червоним нальотом, найсильнішим ближче до основи, з тонкими поздовжніми рисками. У молодих грибів ніжка часом ще біла, а в старих сіро-рожева, біля основи жовтувата. Сама по собі рожева ніжка вид не доводить: вона буває й у сироїжки болотяної, рожевої та вонючої.

М'якуш щільний, ламкий, білий, у місцях зрізу повільно жовтіє (характерна для роду Russula реакція). Запах приємний грибний, у дозрілих з фруктовою ноткою, смак м'який, солодкувато-горіховий, без гіркоти і їдкості — діагностична риса.

М'якоть біла, щільна, під шкіркою шапки червонувата, біля основи ніжки часом жовтувата, з віком трохи жовтіє. На зламі колір майже не змінює, молочного соку немає. За описами в довідниках смак у неї пекучий, перцевий і часто гіркий, у ніжці слабший. Пробувати гриби на смак не потрібно: для впізнавання вистачає інших ознак.

Приємний фруктово-грибний, без різких ноток.

Запах слабкий, фруктовий, часом його майже не чути. Різкого запаху краба чи оселедця, як у сироїжки вонючої, немає.