Артоміцес коробчастий чи Рамарія жовта

Справжньої шапки немає. Плодове тіло кораловидне, кущувате, заввишки від 4 до 10 сантиметрів, складається з численних висхідних розгалужених гілочок. Найприкметніша риса — верхівки гілок, що несуть дрібні коронкоподібні чашечки з кількома зубчиками-вістрями по краю, мов крихітні віночки. Колір замолоду білий, кремовий чи блідо-вохристий, з віком жовтіє, а від дотику й старіння буріє.

Справжньої шапки немає. Плодове тіло кораловидне, кущувате, заввишки й завширшки від 5 до 20 сантиметрів, складається з товстої м'ясистої білуватої основи, від якої вгору тягнуться численні щільно зібрані розгалужені гілочки. Верхівки гілок тупі, роздвоєні чи багатозубчасті. Колір гілок сірчано-жовтий, лимонно-жовтий чи золотистий, основа світліша, білувата; від дотику та з віком гриб буріє чи набуває рудуватих плям.

Гіменофор гладенький, розташований по всій поверхні гілочок. Спори утворюються на зовнішній поверхні розгалужень, без пластинок чи трубочок. Споровий порошок білий. Характерні коронкоподібні зубчасті верхівки гілок — ключова діагностична ознака, що відрізняє цей гриб від інших кораловидних.

Гіменофор гладенький, розташований по всій поверхні гілочок, де й утворюються спори. Пластинок, трубочок чи голок немає. Споровий порошок вохристо-жовтий. Гладенький спороносний шар на жовтих розгалужених гілках — типова риса кораловидних рамарій.

Вираженої ніжки немає; плодове тіло прикріплюється до деревини коротенькою спільною основою, від якої віялом розходяться гілочки. Основа білувата, інколи з повстистим міцелієм. Уся конструкція пружна й доволі тверда, мов крихкий кущик.

Вираженої ніжки немає; роль опори виконує товста м'ясиста білувата основа (стовбур), від якої розгалужуються гілки. Основа щільна, при дотику та пошкодженні може буріти чи рожевіти. Уся конструкція м'ясиста й доволі крихка, особливо у зрілих грибів.

М'якоть біла, пружно-волокниста, доволі тверда. У молодих грибів смак м'який із виразною перцевою чи їдкуватою ноткою, що з віком посилюється до гіркоти. На зрізі колір майже не змінюється, лише старі плодові тіла загалом жовтіють і буріють. Для столу годяться тільки молоді світлі екземпляри.

М'якоть білувата, м'ясиста, ламка, на зрізі та від дотику може повільно буріти чи рожевіти. Смак у молодих грибів м'який, з віком стає гіркуватим. Через проносну дію в частини людей та гіркоту старих екземплярів для столу годяться лише молоді світлі плодові тіла, обов'язково відварені.

Запах слабкий, грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають насамперед за кораловидною формою з коронкоподібними зубчастими верхівками гілок та ростом на мертвій листяній деревині.

Запах слабкий, приємний чи трав'янисто-грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають за жовтим кораловидним тілом із тупими роздвоєними верхівками гілок та білуватою м'ясистою основою.