Гельвела блюдчаста чи Гельвела лакуноса

Плодове тіло до 8 см у діаметрі, чашоподібне або блюдцеподібне, глибиною 2-4 см. Зовнішня поверхня жовтувато-коричнева, дрібнобородавчаста; внутрішня (де лежить гіменій) — гладка, жовто-сіро-коричнева, з шовковистим блиском. Краї тонкі, у дозрілих чашах часто розірвані, з нерівним контуром.

Шапка 3-5 см, неправильно сідлоподібна, з 2-4 лопатями. Колір темно-сірий, графітовий, у старих екземплярах майже чорний. Поверхня гладка, з шовковистим блиском у вологу погоду. Краї хвилясті, звивисті. Частково приростає до ніжки в верхній частині.

Гладкий гіменій на внутрішній поверхні чаші. Спори зріють в асках усередині гіменіального шару. Споровий порошок білуватий до кремового, спори еліптичні, гладкі. Хімічно — типовий розрахоміцет.

Гладкий гіменій на верхній (зовнішній) поверхні лопатей шапки. Аскоміцетова структура — спори в асках. Споровий порошок білий. Спори еліпсоїдні, гладкі, 17-20 × 10-13 мкм.

Ніжка коротка, 2-4 см заввишки, 1-2 см у товщину, з чітко вираженими поздовжніми ребрами, що піднімаються до основи чаші і продовжуються на її зовнішній поверхні. Колір кремовий або білуватий. Це ключова діагностична ознака виду.

Ніжка до 6 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, всередині порожниста. Колір блідо-сірий, до ніжки темнішає. Поверхня з виразними поздовжніми ребрами і характерними заглибинами (лакунами) — звідси назва. Ребриста структура — як у crispa, але колір зовсім інший.

м'якуш тонкий, восково-крихкий, білуватий. На зрізі кольору не змінює. Текстура ламка, як у всіх гельвел.

м'якуш тонкий, восково-крихкий, сірувато-білий. На зрізі кольору не змінює. Текстура ламка.

Без вираженого запаху, ледь грибний. Смак не пробуємо — гриб потенційно токсичний у сирому вигляді.

Слабкий грибний запах, без різких нот. Смак не пробуємо — потенційно токсичний.