Як відрізнити хрящ-молочник звичайний від хряща-молочника неїстівного

Шапка 5–15 см, зрідка більша, м'ясиста. У молодого гриба вона опукла, з підгорнутим краєм, потім розпрямляється, западає в центрі, а в старих грибів стає неглибокою лійкою з хвилястим краєм.

Колір свинцево-сірий з бузковим чи фіолетовим відтінком, у молодих часом з темнішими плямами. З віком шапка вицвітає до жовтуватої, тілесно-рожевої чи буруватої. Концентричні кола слабкі або їх немає зовсім. У вологу погоду поверхня дуже слизька, у суху гладенька й блискуча.

Шапка 6-15 (до 20) см — великий молочник. Спочатку опукла, потім розпростерта і з прогнутим центром, у дорослих часто з невеликим горбочком. Колір бежево-коричневий, тілесно-охряний, бурувато-сірий, з віком тьмяніє. Поверхня суха, тонко-зерниста або борошниста, без виражених концентричних зон.

Пластинки часті, тонкі, прирослі або трохи збігають на ніжку. У молодих грибів вони білуваті, згодом кремові й охристі, у старих бувають іржаві плямки.

Сік, що висихає на пластинках, лишає сіро-зелені чи синьо-зелені плямки. Це одна з найкращих ознак гладиша. Відбиток спор кремовий чи жовтуватий.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, вузькі, прирослі або злегка низхідні на ніжку. Колір блідо-кремовий до кремово-вохряного, з віком темнішає. При пошкодженні виділяють водянисте, прозоро-біле або сироваткове молочко в малій кількості — це особлива риса виду, не густе і не рясне.

Ніжка 4–8 см заввишки, у великих грибів до 12 см, і 2–3 см завтовшки. Вона циліндрична чи трохи потовщена донизу, слизька, того ж кольору, що й шапка, або світліша, з жовтуватим відтінком.

Усередині ніжка з віком стає порожнистою. Кільця й піхви немає.

Ніжка 5-10 см заввишки, 1-2,5 см у товщину, циліндрична або злегка звужена донизу, у дорослих порожниста. Колір як у шапки або трохи світліший — бежевий, тілесний. Поверхня суха, тонко-волокниста, без кільця і вольви.

М'якоть біла чи кремувата, крихка, ніби сирна. На зламі виступає рясний білий сік: на повітрі він повільно жовтіє, а потім засихає сіро-зеленими крупинками. Смак соку спершу м'який, потім дуже пекучий і гіркий.

М'якоть блідо-кремова, водяниста, тонка для такого великого гриба, при підсиханні стає крихкою. Молочко водянисто-сироваткове, в малій кількості, на повітрі не змінює кольору. На зрізі м'якоть не темніє виразно.

Запах слабкий, у багатьох грибів його майже не чути. Іноді описують ледь фруктові чи трав'янисті нотки. Цим гладиш відрізняється від хрящ-молочника неїстівного, який підсихаючи сильно пахне сухою травою й паленим цукром.

Дуже сильний характерний запах сухої трави, цикорію, паленого цукру або навіть кленового сиропу — особливо виразний при підсиханні. Це найхарактерніша діагностична ознака. Парадокс: запах привабливий, але це сигнал ризику, не «їстівності». Смак сирої м'якоті — гіркуватий з ледь пекучим присмаком.