Лійочник трубковидний чи Лисичка бліда

Шапка лійочника трубковидного невелика — від 1 до 6 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає лійкоподібною з глибокою порожниною в центрі, що сполучається з порожнистою ніжкою, та хвилястим, нерідко надірваним краєм. Поверхня тонко-лускато-волокниста, суха. Забарвлення жовто-буре, сіро-коричневе чи темно-вохристе, у центрі темніше. Лійкоподібна форма з наскрізною порожниною — характерна ознака виду.

Шапка лисички блідої сягає від 3 до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає лійкоподібно-вгнутою з хвилястим, нерідко лопатевим краєм. Поверхня гладенька, суха, матова, у молодих грибів вкрита тонким білуватим борошнистим нальотом, що й дав видові назву; під нальотом колір блідо-жовтий, кремовий чи світло-вохристий, помітно світліший за яскраво-жовту звичайну лисичку.

Справжніх пластинок немає. Нижня поверхня шапки вкрита низькими, рідкими, розгалуженими й анастомозуючими складками-жилками, що збігають по ніжці. Колір їх спершу сірувато-жовтий чи попелясто-сірий, із сизим відтінком. Споровий порошок білуватий чи блідо-кремовий. Жилкоподібний гіменофор замість справжніх пластинок — родова ознака лисичкових.

Справжніх пластинок немає. Нижня поверхня шапки вкрита низькими, товстими, розгалуженими й анастомозуючими складками-жилками, що помітно збігають по ніжці. Колір їх блідо-жовтий чи кремовий, світліший, ніж у звичайної лисички. Споровий порошок блідо-жовтий чи кремовий. Жилкоподібний гіменофор замість пластинок — родова ознака лисичок.

Ніжка тонка, завдовжки від 2 до 8 сантиметрів, порожниста, сполучена з порожниною шапки. Її визначальна риса — яскраво-жовтий чи жовто-вохристий колір, за який гриб і прозвали жовтоногою лисичкою. Поверхня гладенька, інколи трохи сплющена чи борозенчаста. Кільця та вольви немає. Ніжка плавно переходить у лійкоподібну шапку.

Ніжка щільна, суцільна (не порожниста), завдовжки від 3 до 7 сантиметрів, донизу звужена, плавно переходить у шапку без різкої межі. Колір її блідо-жовтий чи кремово-білий, у тон шапки. Поверхня гладенька. Кільця та вольви немає. Щільна суцільна м'якоть ніжки відрізняє лисичку від крихких пластинчастих грибів.

М'якоть тонка, еластична, жовтувато-сіра, на зрізі кольору майже не змінює. Смак м'який, приємний, з характерною ледь перцевою ноткою, особливо помітною у сирому грибі. Попри тонку консистенцію, м'якоть ароматна й добре тримає форму при готуванні, а в сушеному вигляді розкривається найповніше.

М'якоть щільна, пружна, білувата чи блідо-жовта, на зрізі кольору майже не змінює або ледь рожевіє. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Завдяки щільній консистенції м'якоть добре тримає форму під час готування й не розкисає, а особливо цінується її фруктовий аромат.

Запах приємний, м'який, фруктово-грибний. Під час сушіння аромат посилюється й стає насиченим. При визначенні спираються насамперед на лійкоподібну порожнисту шапку, жилкоподібний сіро-жовтий гіменофор та яскраво-жовту порожнисту ніжку.

Запах приємний, фруктовий, із характерною ноткою сушених абрикос чи слив, як і в золотистої лисички. Цей аромат — одна з пізнавальних ознак роду. При визначенні також спираються на бліду нальотисту шапку, жилкоподібний гіменофор та щільну суцільну ніжку.