Моховик каштановий чи Моховик тріщинуватий

Капелюшок 4–10 см, у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний. Колір іржаво-коричневий, каштановий, темно-охряний — насиченіший і темніший за зелений моховик. Поверхня матова, повстисто-оксамитова, у вологу погоду злегка липка. У сухих умовах може дрібно тріскатись на квадратики.

Шапка 3-10 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична, з часом стає опукло-плоскою. Колір буро-каштановий, оливково-бурий, у молодого темніший. Поверхня бархатиста, у старого характерно потріскана на полігони з виразним рожево-червонястим прошарком у тріщинах — це найнадійніша діагностична ознака виду. У вологу погоду — ледь липка.

Гіменофор трубчастий, спочатку приростає до ніжки, потім із виїмкою. Колір жовтий, у дозрілих оливково-жовтий. Пори кутасті, дрібно-середні. При натисканні слабо синіють — менш активно, ніж у багатьох інших моховиків.

Трубчастий гіменофор — трубочки приросли до ніжки. Колір жовтий у молодого, з віком стає жовто-оливковим. Пори дрібні, сильно синіють при натисканні. Споровий порошок оливково-бурий.

Ніжка 4–10 см заввишки, 1–2 см завтовшки, циліндрична, інколи трохи звужена догори. Колір жовтуватий до коричневого, з ледь помітними поздовжніми волокнами. У основі інколи з червонуватим відтінком.

Ніжка 5-8 см заввишки, 0,8-1,5 см у товщину, циліндрична, у нижній частині часто потовщена. Колір жовтий згори, з характерною повздовжньою рожево-червонястою смугою або зоною у нижній половині. На зрізі синіє.

М'якуш блідо-жовтий до жовтуватого, водянистий у дозрілих, у молодих пружний. На розрізі повільно синіє (слабше, ніж у зеленого моховика), потім жовтіє. У ніжці інколи з рожевим відтінком.

М'якуш жовтий у шапці, мʼякий, водянистий, у нижній частині ніжки з рожево-червонястою зоною. На зрізі синіє (за 30-60 сек). Запах слабкий грибний.

Запах слабкий, приємно-грибний з ноткою свіжої лісної підстилки. Смак м'який, нейтральний.

Слабкий приємний грибний, без виражених ноток.