Моховик оксамитовий чи Моховик тріщинуватий

Шапка моховика оксамитового сягає від 3 до 8 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з віком стає опуклою та подушкоподібною. Поверхня суха, оксамитово-тонковолокниста, у молодих грибів вкрита характерним сизим восковим нальотом, ніби притрушена інеєм. Забарвлення темне — каштаново-буре, червонувато-коричневе чи темно-шоколадне; з віком наліт зникає, а на поверхні можуть з'являтися дрібні тріщинки, крізь які прозирає рожевувата м'якоть.

Шапка 3-10 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична, з часом стає опукло-плоскою. Колір буро-каштановий, оливково-бурий, у молодого темніший. Поверхня бархатиста, у старого характерно потріскана на полігони з виразним рожево-червонястим прошарком у тріщинах — це найнадійніша діагностична ознака виду. У вологу погоду — ледь липка.

Гіменофор трубчастий. Трубочки доволі довгі, з відносно широкими кутастими порами, лимонно-жовтого чи золотисто-жовтого кольору, з віком оливково-жовті. При натисканні чи пошкодженні пори синіють, набуваючи синьо-зеленого відтінку. Гіменофор легко відділяється від м'якоті шапки. Споровий порошок оливково-бурий.

Трубчастий гіменофор — трубочки приросли до ніжки. Колір жовтий у молодого, з віком стає жовто-оливковим. Пори дрібні, сильно синіють при натисканні. Споровий порошок оливково-бурий.

Ніжка циліндрична, заввишки від 4 до 8 сантиметрів, доволі струнка, нерідко звужена донизу. Колір її жовтуватий угорі та червонувато-рожевий чи буро-червоний донизу, з тонким червонуватим волокнистим рисунком. При натисканні поверхня може синіти чи буріти. Вольви та кільця немає. Червонуваті тони ніжки разом із темною нальотистою шапкою вирізняють цей вид.

Ніжка 5-8 см заввишки, 0,8-1,5 см у товщину, циліндрична, у нижній частині часто потовщена. Колір жовтий згори, з характерною повздовжньою рожево-червонястою смугою або зоною у нижній половині. На зрізі синіє.

М'якоть блідо-жовта чи лимонна, під шкіркою шапки нерідко рожевувата, у ніжці жовто-червонувата. На зрізі та повітрі вона помітно, хоча й не дуже сильно, синіє, набуваючи синьо-зеленкуватого відтінку, а потім блякне. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Через схильність до розм'якання для столу обирають молоді міцні гриби.

М'якуш жовтий у шапці, мʼякий, водянистий, у нижній частині ніжки з рожево-червонястою зоною. На зрізі синіє (за 30-60 сек). Запах слабкий грибний.

Запах слабкий, приємний, типово грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на темну оксамитову нальотисту шапку, жовті синіючі пори, червонувату ніжку та зв'язок із буком чи дубом.

Слабкий приємний грибний, без виражених ноток.