Печіночниця звичайна чи Трутовик щетинисто-волосистий

Плодове тіло язикоподібне, віялоподібне, бічне, прикріплене до субстрату коротким боковим виступом. Розмір 10–20 см (інколи до 30) у ширину, 2–6 см завтовшки. Колір яскраво-червоний, пурпурово-червоний, темно-кров'яний, у молодих гриб з рожевими і помаранчевими відтінками, у старих — темно-буро-червоний. Поверхня жорстко-шорсткувата, з дрібними сосочками.

Плодове тіло без ніжки, широко прирощене, півкругле, копитоподібне чи подушкоподібне, 10–25 см завширшки, зрідка до 35 см, і до 10 см завтовшки. Росте поодинці чи по 2–3 яруси. Край у молодого гриба товстий і заокруглений, потім тоншає.

Верх у молодого гриба яскраво-рудий чи червонувато-жовтий, густо оксамитовий, щетинисто-волосистий. Згодом він іржаво- й темно-бурий, майже голий, шорсткий і потрісканий, а наостанок чорний, твердий і крихкий. Старі гриби часто висять на дереві всю зиму, а відпавши, лишають на корі чорнуватий слід.

Гіменофор трубчастий, але унікальний серед усіх грибів: кожна трубочка розташована окремо, не зрощена з сусідніми — як китиця тонких трубочок. Колір спочатку жовтуватий, потім червонувато-коричневий. Пори дрібні, округлі. При натисканні темніють.

Пори кремові чи жовтувато-бурі, потім іржаві, 2–3 на міліметр, від дотику темніють. Трубочки до кількох сантиметрів завдовжки. На порах і краю молодих грибів іноді виступають краплі прозорої, жовтуватої чи червонуватої рідини.

Колір спорового порошку джерела описують по-різному: від білуватого до жовтувато-бурого.

Ніжки немає або вона дуже коротка, бічна, у вигляді невеликого виступу при основі плодового тіла. Гриб прикріплюється безпосередньо до кори дерева.

Ніжки немає: гриб широко прирощений до стовбура чи гілки.

М'якуш дуже соковитий, наповнений червоною прозорою рідиною з білуватими прожилками (звідки і порівняння з печінкою). Текстура волокниста, схожа на структуру м'язового м'яса. На розрізі — мармуровий малюнок. У старих грибів стає жорстким і кислим.

У молодого гриба м'якоть м'яка, губчаста, волога, радіально волокниста, жовтувато-вохриста чи світло-бура. У старого суха, тверда, крихка, темно-бура, майже чорна. Від лугу (KOH) чорніє.

Запах слабкий, кислуватий, з нотою свіжого дубового лубу. Смак характерний — кислуватий, з лимонним і м'ясистим відтінком. Невелика кислотність — нормальна риса виду.

Запах невиразний.