Печіночниця звичайна чи Трутовик лакований

Плодове тіло язикоподібне, віялоподібне, бічне, прикріплене до субстрату коротким боковим виступом. Розмір 10–20 см (інколи до 30) у ширину, 2–6 см завтовшки. Колір яскраво-червоний, пурпурово-червоний, темно-кров'яний, у молодих гриб з рожевими і помаранчевими відтінками, у старих — темно-буро-червоний. Поверхня жорстко-шорсткувата, з дрібними сосочками.

Шапка ниркоподібна чи віялоподібна, зазвичай 5–15 см, зрідка до 25 см, завтовшки 1–4 см. Інколи вона майже кругла, і тоді ніжка кріпиться ближче до центру.

Поверхня блискуча, наче покрита лаком, з концентричними смугами наростання. Кольори змінюються від жовтого й помаранчевого біля краю до червоного, каштанового й пурпурово-бурого в центрі, а старі шапки темніють майже до чорного. У молодого гриба край, що росте, білий чи жовтуватий. Часто шапку припорошують бурі спори, і тоді вона здається матовою, поки дощ не змиє пил.

Гіменофор трубчастий, але унікальний серед усіх грибів: кожна трубочка розташована окремо, не зрощена з сусідніми — як китиця тонких трубочок. Колір спочатку жовтуватий, потім червонувато-коричневий. Пори дрібні, округлі. При натисканні темніють.

Гіменофор трубчастий. Пори дрібні й округлі, 4–6 на міліметр, у молодого гриба білі чи кремові, з віком стають тютюново-бурими, а від натискання темніють. Трубочки 5–20 мм завдовжки, спершу білі, потім вохристі.

Споровий порошок бурий, рудувато-коричневий. Саме ним часто припорошена шапка самого гриба й сусідні листки.

Ніжки немає або вона дуже коротка, бічна, у вигляді невеликого виступу при основі плодового тіла. Гриб прикріплюється безпосередньо до кори дерева.

Ніжка бічна чи ексцентрична, зазвичай 5–15 см, зрідка до 20 см і більше, завтовшки 1–3 см. Вона лакована, як і шапка, червоно-бура чи пурпурово-чорна, тверда, часто вигнута. У деяких грибів ніжка ледь помітна або її майже немає.

Кільця й піхви немає. Якщо гриб росте з закопаного кореня, ніжка виходить просто з землі.

М'якуш дуже соковитий, наповнений червоною прозорою рідиною з білуватими прожилками (звідки і порівняння з печінкою). Текстура волокниста, схожа на структуру м'язового м'яса. На розрізі — мармуровий малюнок. У старих грибів стає жорстким і кислим.

М'якоть коркова, у молодого гриба губчаста, у дорослого майже кам'яна, м'якшою лишається лише край, що росте. Колір рожево-палевий, вохристий чи світло-коричневий, на розрізі не змінюється, соку немає. Смак гіркий або майже невиразний.

Запах слабкий, кислуватий, з нотою свіжого дубового лубу. Смак характерний — кислуватий, з лимонним і м'ясистим відтінком. Невелика кислотність — нормальна риса виду.

Запах слабкий, без особливих відтінків, у багатьох грибів його майже не чути. Для впізнавання запах не допомагає, дивіться на лак, бічну ніжку й світлі пори.