Стробілюрус їстівний чи Беоспора мишохвоста

Шапка 1–2 см. Спочатку напівсферична, потім розкривається до плоско-розпростертої з центральним бугорком. Колір рожево-сіро-коричневий, у центрі темніший, по краях бліднішає.

Шапка стробілюруса їстівного крихітна — від 0,5 до 2,5 сантиметра в діаметрі. Замолоду вона опукло-дзвоникувата, з віком стає майже плоскою. Поверхня гладенька, суха або злегка волога, матова. Забарвлення сіро-буре, темно-коричневе чи оливково-сіре, у центрі темніше, по краю світліше. Дрібна темна шапка на довгій тонкій ніжці робить гриб схожим на крихітний цвях.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, білі або сіруваті. Спорове порошок білий. Спори дуже дрібні, 2,7–4 × 1–2,2 мкм.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білі чи кремові, доволі часті, приросли до ніжки або майже вільні. Споровий порошок білий. На тлі темнішої шапки світлі пластинки добре помітні; у поєднанні з ростом на ялинових шишках це надійно вирізняє вид.

Ніжка 2–8 см заввишки, тонка. Кольорова: червонувато-коричнювата, кремово-коричнювата, жовто-коричнювата. Покрита білим борошнистим нальотом — це найхарактерніша ознака.

Ніжка дуже тонка й довга відносно шапки — заввишки до 8 сантиметрів за товщини 1–2 міліметри, пружна, мов дротик. Угорі вона світла, жовтувато-бура, донизу темнішає до рудувато-бурої, а основа продовжується в характерний коренеподібний відросток (псевдоризу), що тягнеться до зануреної шишки. Кільця та вольви немає.

м'якоть дуже тонка, ламка. Колір білий до кремового. Без виражених змін.

М'якоть украй тонка, у шапці світла, у ніжці жорстка й волокниста. На зрізі кольору не змінює. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Через крихітні розміри та жорстку ніжку для столу годяться лише шапки, та й ті мають скромну кулінарну цінність.

Слабкий, грибний. Без різких нот.

Запах слабкий, приємний, грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають насамперед за крихітним розміром, ростом на ялинових шишках, довгою тонкою ніжкою з коренеподібним відростком та раннім весняним сезоном.