Білий гриб березовий чи Білий гриб дубовий

Капелюшок великий, 7–25 см у діаметрі, у молодих грибів напівкулястий, подушкоподібний, з віком розкривається до опукло-розпростертого. Колір світлий — від майже білого й кремового у молодих до світло-каштанового, горіхового або кольору свіжоспеченого хліба у дозрілих; помітно блідіший, ніж у соснового чи дубового білого. Поверхня суха, матова, у молодості ледь оксамитова на дотик, у вологу погоду трохи лискуча. Край рівний, шкірка не знімається.

Капелюшок 8–25 см (інколи до 30), у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний, у старих майже плоский. Колір теплий бронзово-коричневий, світло-коричневий, у центрі темніший. Поверхня матова, у вологу погоду злегка липка. Характерна риса: у дозрілих грибів капелюшок вкривається дрібною мережею тріщин — «потрісканий» вигляд, ніби обпалена глина.

Гіменофор трубчастий, вільний або з невеликою виїмкою біля ніжки, легко відділяється від м'якуша. У молодих грибів трубочки чисто-білі, з дозріванням спор жовтіють, а згодом набувають оливково-зеленкуватого відтінку. Пори дрібні, округлі, того ж кольору, що й трубочки. Важлива діагностична ознака: при натисканні чи пошкодженні гіменофор не синіє і не змінює кольору — це відрізняє справжній білий від багатьох синіючих болетових.

Гіменофор трубчастий, вільний або з виїмкою біля ніжки. Молодий — білий, потім жовтуватий, у дозрілих оливково-зелений. Пори дрібні, округлі. При натисканні НЕ синіє — ключова ознака.

Ніжка масивна, 5–20 см заввишки і до 4–6 см завтовшки, у молодому віці бульбоподібно-роздута, з віком видовжується й набуває булавоподібної або майже циліндричної форми. Колір білуватий, кремовий або світло-бурий, часто світліший за капелюшок. У верхній частині помітна тонка світла сіточка (ретикулюм) — білі прожилки на ще світлішому тлі, не такі контрастні, як темна сітка горчака. Кільце і вольва відсутні.

Ніжка 10–25 см заввишки, 2–7 см завтовшки, у молодих грибів булавоподібна, у дорослих циліндрична. Колір світло-коричневий, кремовий. Найхарактерніша ознака: вся ніжка покрита виразною білою сіткою — широка, груба, легко помітна (звідси і латинське «reticulatus» — «сітчастий»). Це головна відмінність від інших білих.

М'якуш товстий, щільний, білий, під шкіркою капелюшка інколи з ледь буруватим відтінком. На зрізі колір не змінюється — не синіє, не червоніє, не темніє; це одна з ключових ознак справжнього білого. Текстура пружна й м'ясиста, у молодих грибів тверда, з віком трохи пухкішає. Смак м'який, приємний, без гіркоти, з делікатною горіховою нотою.

М'якуш білий, щільний, на розрізі НЕ змінює кольору. Текстура волокниста, з приємним опором при різанні. Червиніє приблизно так само, як класичний білий — і трохи менш активно, ніж бронзовий.

Запах приємний, насичено-грибний, з теплою горіховою ноткою — класичний аромат білого гриба. На зрізі він свіжий і чистий, а при сушінні значно посилюється, наповнюючи дім тим самим багатим грибним духом, заради якого білі й сушать. Жодних хімічних, кислих чи неприємних відтінків немає.

Запах насичено-грибний, з горіховими нотами, у молодих грибів сильніший. Смак м'який, солодкуватий, без гіркоти. Сушений зберігає аромат добре.