Боровик жонкилієвий чи Боровик зернистоногий

Шапка боровика зернистоногого велика й м'ясиста, сягає від 5 до 20 сантиметрів у діаметрі. У молодому віці вона має правильну півкулясту форму, що з дозріванням розкривається до опуклої та подушкоподібної. Поверхня шапки суха, оксамитово-повстиста на дотик, у вологу погоду може ставати трохи липкою. Забарвлення коливається від теплого каштанового та темно-брунатного до жовтувато-коричневого, нерідко з ледь помітним червонуватим або оливковим відтінком. При натисканні поверхня шапки темніє, набуваючи синюватих плям.

Капелюшок 6–15 см, у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний. Колір яскраво-жовтий до охряно-жовтого, у дозрілих із червонуватим відтінком в центрі. Поверхня матова, у вологу погоду злегка липка, у суху — суха і ледь шорстка.

Нижня частина шапки приховує трубчастий гіменофор із дуже характерною й застережливою ознакою — пори тут мають насичений помаранчево-червоний, а часом і криваво-червоний колір, тоді як самі трубочки залишаються жовтими чи оливково-жовтими. Саме ця червонопорість і робить гриб схожим на отруйні види, тож вимагає особливої уваги. Найважливіша діагностична риса — миттєва й бурхлива реакція на дотик: варто лише провести пальцем по порах, як вони вмить наливаються глибоким темно-синім, майже чорнильним кольором.

Гіменофор трубчастий, з невеликою виїмкою біля ніжки. Молодий — жовтий, у дозрілих оливково-жовтий. Пори дрібні, округлі, ЖОВТІ (це відрізняє від родича Neoboletus luridiformis, де пори червоні). При натисканні швидко синіють.

Ніжка синяка міцна, щільна й масивна, заввишки від 5 до 15 сантиметрів, нерідко потовщена донизу. Саме вона дала грибу його наукову та народну назву: на жовто-оранжевому тлі ніжка густо вкрита дрібними червонуватими та брунатними лусочками-крапочками, які на дотик нагадують зернисту поверхню. На відміну від свого близького родича дубовика, у синяка немає сітчастого малюнка — лише ця характерна зерниста «припорошеність». При дотику ніжка так само швидко синіє. Кільце та вольва відсутні.

Ніжка 6–14 см заввишки, 2–4 см завтовшки, бульбоподібна або злегка булавоподібна. Колір яскраво-жовтий, з тонкими червонуватими крапками і смужками, але БЕЗ суцільної червоної сітки (на відміну від N. luridiformis). При натисканні синіє.

М'якоть боровика зернистоногого товста, щільна та пружна, у свіжому зрізі лимонно-жовта. Її головна особливість — це блискавична реакція на повітря: щойно ви розрізаєте гриб, м'якоть на очах наливається інтенсивним темно-синім, майже чорнильним кольором, починаючи від країв до центру. Ця реакція настільки швидка й виразна, що є однією з найнадійніших ознак виду. Біля основи ніжки м'якоть може мати червонуватий відтінок. Смак сирої м'якоті м'який, без гіркоти, проте куштувати її сирою не варто.

М'якуш яскраво-жовтий, у молодих щільний. На розрізі ШВИДКО і СИЛЬНО синіє — характерна реакція роду Neoboletus. Через 5–10 хв стабілізується до сіро-синього. Це нормально, не отруйність.

Запах боровика зернистоногого слабкий, приємний і типово грибний, без різких чи неприємних нот. Він не несе жодної застережної інформації й цілком може видатися привабливим, тож при визначенні цього виду варто покладатися насамперед на колір пор та реакцію посиніння, а не на аромат.

Запах приємний, грибний, без виразних нот. Смак м'який, ніжний, з ноткою горіха.