Трутовик сірчано-жовтий чи Феолус Швейніца

Плодове тіло кущовидне, з 5-30 черепицеподібно розташованих віялоподібних шапок на спільній основі. Окремі шапки 10-30 см у діаметрі, 6-30 см заввишки, плоско-розпростерті, віялоподібні, м'ясисті. Поверхня гладенька або з тонкими повстиними волокнами, у молодого сяюче-жовто-помаранчева, як свіжа сірка, у вологу погоду — блискуча. Колір виразно сірчано-жовтий до помаранчево-жовтого, з характерним переходом від насиченого помаранчевого центру до жовтого або кремового краю. У старих — вицвітає до блідо-жовтого і кремового.

Плодове тіло кругле, віялоподібне чи розеткою, пласке або лійкоподібне, часто лопатеве, 10–30 см завширшки й 1–5 см завтовшки. Буває в 2–3 яруси або кілька зрослих разом, обростає хвою, гілочки й траву.

Поверхня оксамитова чи повстиста, згодом майже гола, горбкувата, з концентричними зонами. Молодий гриб сірчано-жовтий чи помаранчевий, потім центр іржаво- чи темно-бурий, а край ще довго яскраво-жовтий. Старий гриб темно-бурий, майже чорний, сухий і легкий.

Трубчастий гіменофор — дрібні сірчано-жовті пори на нижній поверхні (2-4 пор/мм). Колір сірчано-жовтий до помаранчевого. Споровий порошок білий.

Пори великі й неправильні, 1–3 на міліметр, кутасті, звивисті, як лабіринт. Спершу жовті, зеленувато-жовті чи оливкові, потім іржаві й темно-бурі, від дотику темніють. Трубочки неглибокі, переважно до 1 см, на ніжку часто збігають.

Споровий порошок білуватий чи блідо-жовтий.

Виразної ніжки немає — шапки прикріплені до субстрату широкою основою або через коротку бокову ніжку.

Ніжка коротка й товста, до 6 см завдовжки й 2–5 см завтовшки, бура, оксамитова, центральна чи зміщена вбік, донизу звужується. На пнях гриб буває сидячим, без ніжки.

М'якуш у молодого: ніжний, м'ясистий, соковитий, кремово-жовтий, з характерним нагадуванням курячого філе. У старого: жорсткий, шкірястий, волокнистий, неїстівний. На зрізі — кольору не змінює. Запах характерний кислувато-фруктово-грибний з ноткою свіжих огірків, смак м'який, ніжно-грибний з натяком на курячий.

У молодого гриба м'якоть м'яка, губчаста, волога, жовто-помаранчева чи іржава. У старого суха, волокниста чи коркова, ламка й дуже легка.

Характерний кислувато-фруктовий з ноткою свіжих огірків — впізнавана риса.

Помітного запаху немає.