Феолус ШвейніцаPhaeolus schweinitzii

Феолус Швейніца (Phaeolus schweinitzii), або трутовик Швейніца, великий оксамитовий трутовик біля підніжжя сосен та інших хвойних дерев. Його легко впізнати за кольором: у центрі він рудо-бурий, а край, що росте, яскраво-жовтий. Ним здавна фарбують вовну, тому його ще називають трутовиком-красильником. Названий на честь американського міколога Льюїса Давида фон Швейніца.

Як упізнати феолус Швейніца? Плодове тіло кругле, віялоподібне чи у вигляді розетки, пласке або лійкоподібне, часто лопатеве, буває в 2–3 яруси чи кілька зрослих разом, зазвичай 10–30 см завширшки й 1–5 см завтовшки. Молодий гриб сірчано-жовтий чи помаранчевий, оксамитовий чи повстистий, потім центр стає іржаво- чи темно-бурим, а жовтий край ще довго лишається. Старий гриб весь темно-бурий, майже чорний, сухий і легкий. Знизу великі неправильні пори, 1–3 на міліметр, кутасті й звивисті, як лабіринт, спершу зеленувато-жовті, потім іржаві й бурі. Від дотику пори темніють. Ніжка, якщо є, коротка, товста, бура, часто зміщена вбік; на пні гриб буває сидячим. М'якоть у молодого гриба м'яка, губчаста й волога, у старого суха, волокниста чи коркова. Споровий порошок білуватий чи блідо-жовтий.

Де росте феолус Швейніца? Біля основи стовбурів, на коренях і кореневій шийці живих хвойних дерев, найчастіше сосни, рідше ялини та модрини, а після загибелі дерева й на пнях. Оскільки він виростає з коріння, гриб часто сидить у траві за метр чи більше від стовбура, наче росте із землі, і обростає хвоїнки, гілочки й травинки. В Україні він поширений у соснових лісах від Полісся до Харківщини й Криму, найбільше знахідок на Київщині, Житомирщині, Рівненщині й Харківщині. Свіжі плодові тіла з'являються з червня по вересень, найчастіше в липні й серпні, а старі почорнілі можуть стояти до наступного року. До Червоної книги України не внесений.

Чи їстівний феолус Швейніца? Ні. Він жорсткий і гіркуватий, а деякі довідники припускають, що він може бути токсичним, хоча випадків отруєння ми не знайшли. Тож не куштуйте його навіть молодим. Цінний він як барвник, а не як їжа чи ліки.

Що він означає для дерева? Це паразит, який спричиняє буру кубічну гниль коренів і нижньої частини стовбура. Така гниль руйнує целюлозу, деревина стає крихкою, і стовбур біля основи може зламатися навіть тоді, коли гниль ще не дуже розвинулась, а дерево легше вивертає вітром. Якщо ви побачили його біля сосни поруч із будинком чи стежкою, попросіть фахівця з догляду за деревами оцінити її стан.

Як ним фарбують? Колір залежить від віку гриба й протрави: з галуном виходить яскраво-жовтий чи золотистий, із залізом темно-зелений, із міддю шоколадно-бурий. Найкраще фарбують молоді гриби з яскраво-жовтим краєм, старі бурі дають тьмяні кольори.

З чим його можна сплутати? Найчастіше плутають із молодим трутовиком сірчано-жовтим. Але той увесь жовто-помаранчевий, гладенький, а не оксамитовий, складається з тонких ярусних полиць із дрібними сірчано-жовтими порами, які не буріють від дотику, і зазвичай росте на листяних деревах. Спарасис кучерявий теж росте біля основи сосен, але схожий на кремову цвітну капусту з кучерявих стрічок і пор не має. Він занесений до Червоної книги України, тож його не можна збирати. Меріпілус гігантський і грифола кучерявенька утворюють розетки біля листяних дерев, мають білі пори, а в меріпілуса вони чорніють від дотику.