Меріпілус гігантськийMeripilus giganteus

Меріпілус гігантський (Meripilus giganteus), або трутовик гігантський, належить до найбільших грибів Європи. Це велика розетка з десятків бурих віялоподібних шапок, які виростають зі спільної основи біля стовбура старого бука чи дуба, а іноді просто з трави над його корінням. Окрема шапка буває 10–30 см завширшки, а вся розетка зазвичай 50–80 см, часом понад метр.

Як його впізнати? Торкніться пор знизу шапки: за короткий час на місці дотику з'являються бурі, а потім чорні плями. Старі й пошкоджені шапки теж темніють, аж до чорноти. Жоден схожий на нього трутовик так не чорніє, і саме ця прикмета найнадійніша.

Чи їстівний меріпілус гігантський? Думки джерел розходяться. Молоді, ще м'які краї шапок їдять після тривалого варіння чи тушкування, особливо в Британії та Німеччині. Старі плодові тіла жорсткі, волокнисті й кислуваті, їсти їх неприємно. Кілька британських джерел попереджають, що навіть молодий меріпілус у частини людей викликає розлад шлунка. Українські визначники здавна вважали його неїстівним. Отрути в ньому не знайдено, і випадків отруєння ми не знайшли. Лікувальні властивості вивчали лише в лабораторії на екстрактах, тож доказів, що він щось лікує, немає.

Як відрізнити від грифоли кучерявої? Грифола теж утворює велику розетку біля основи дуба, але її шапочки дрібніші, 4–10 см, і тонші, сірувато-бурі, а пори від дотику не чорніють. Важливо інше: в Україні грифола кучерява занесена до Червоної книги, тож збирати її не можна. Якщо під дубом ви знайшли велику буру розетку, пори якої не темніють, найімовірніше, це саме вона, і її варто залишити. Трутовик сірчано-жовтий яскраво-жовтий або помаранчевий, з жовтими порами, які теж не чорніють. Трутовик зонтичний складається з багатьох дрібних світлих шапочок на розгалуженій ніжці.

Де росте меріпілус в Україні? Це рідкісний гриб. Найчастіше його знаходять у Карпатах, на Закарпатті, Львівщині й Тернопільщині, поодинокі знахідки є в старих парках і дібровах на Рівненщині, Хмельниччині, Київщині, Черкащині, Харківщині й у горах Криму. Плодові тіла з'являються з липня до жовтня, найчастіше в серпні й вересні. До Червоної книги України він не входить. У Британії, навпаки, це дуже звичайний гриб міських парків.

Меріпілус паразитує на коренях листяних дерев, найчастіше бука, і викликає їх білу гниль. Плодові тіла з'являються, коли глибоке коріння вже сильно уражене, хоча дерево ще може роками стояти з густою кроною. Якщо меріпілус виріс біля дерева у вашому саду чи у дворі, покажіть дерево фахівцеві з догляду за деревами: залежно від того, як воно тримається, його іноді доводиться прибирати, щоб воно не впало. Після загибелі чи зрубування дерева гриб ще кілька років плодоносить на пні й корінні.