_(d.j.b.)_02.webp)
Березова губкаFomitopsis betulina
Також відомий як: Губка березова
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Неїстівний
- Сезон
- Лип. — Груд.
- Гіменофор
- Трубчастий
- Колір шапки
- Білий
- Розмір
- Середній (5–15 см)
- Запах
- Без запаху
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Листяний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Лип. — Груд.
Активні місяці: Липень, Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад, Грудень.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Білий, Кремовий, Коричневий
- Форма шапки: Неправильна
- Запах: Без запаху
Опис
Фомітопсис березовий, або березова губка (Fomitopsis betulina, раніше Piptoporus betulinus) — характерний білуватий копитоподібний трутовик, який росте виключно на березах, і тільки на них. Один з найвпізнаваніших трутовиків України — щільне, копитоподібне плодове тіло з блідо-кремовою верхньою поверхнею і дрібнопористою білою нижньою. Знайти його легко: будь-яка стара або повалена береза в лісі з великою імовірністю несе на собі березову губку.
Кулінарно неїстівний — м'якоть пробкоподібна, гірка, неприємна. Але це один з найбільш відомих лікарських грибів української і європейської народної медицини. У ньому виявлено беттулінову кислоту, поліцукриди (β-глюкани) і ряд тритерпеноїдів з доведеними протизапальними, антибактеріальними і протипухлинними властивостями в лабораторних дослідженнях. Льодова мумія Етці (Ötzi, ~3300 р. до н.е.), знайдена в Альпах, носила з собою два шматки березової губки — це найдавніше задокументоване використання гриба як лікувального засобу людством.
В Україні поширений по всій лісовій зоні, дуже численний у Поліссі, Карпатах, Прикарпатті, лісостепу — скрізь, де є берези. Плодові тіла з'являються наприкінці літа (липень-серпень), залишаються на дереві багато місяців, часто переживають зиму. Заготовка можлива практично цілий рік, найкраще — пізнє літо, поки м'якоть ще біла і пружна.
Шапка
Плодове тіло копитоподібне або напівсферичне, бічно прикріплене до берези. Розмір 5-20 см у діаметрі, 3-8 см завтовшки. Поверхня гладка, блідо-кремова до тілесно-сірої або світло-бурої, часто з тонкою плівчастою кіркою, що з віком тріскається. Край плодового тіла рівний, заокруглений, у дорослих злегка підвернутий донизу.
Гіменофор
Трубчастий гіменофор. Трубочки дрібні, 0,3-0,5 см заввишки, з округлими або овальними порами 3-5 на міліметр. Колір білий до кремового, при висиханні набуває жовтуватого або бурого відтінку. Не легко відділяється від м'якоті.
Ніжка
Ніжки немає або вона дуже коротка і прирослена до дерева. Плодове тіло прикріплюється до кори берези бічною поверхнею через бугристий нарост.
М'якоть
М'якоть молодих плодових тіл біла, пружна, м'ясиста, м'яка на дотик, з характерним «зефірним» бочком. З віком стає пробкоподібною, твердою, легкою. Висохла м'якоть схожа на корок — її історично використовували для гострильних блоків (стропил), для збереження вугілля при перенесенні (з ним переносив вогонь Етці), для крепления хірургічних інструментів.
Запах
Запах слабкий, грибний, у свіжих екземплярів ледь приємний з кислуватою ноткою. Смак м'якоті — гірко-в'яжучий, неприємний, з присмаком хіни. Це одна з причин, чому гриб неїстівний.
›Наукові синоніми (8)
Piptoporus betulinus (Bull.) P.Karst.,, Boletus betulinus Bull.,Herbier de la France 7: t. 312 (1787), Polyporus betulinus (Bull.) Fr.,Systema Mycologicum 1: 358 (1821), Placodes betulinus (Bull.) Quél.,Enchiridion Fungorum in Europa media et praesertim in Gallia Vigentium: 170 (1886), Fomes betulinus (Bull.) Gillot & Lucand,Bull. Soc. Hist. nat. Autun: 165 (1890), Ungulina betulina (Bull.) Pat.,Essai taxonomique sur les familles et les genres des Hyménomycètes: 103 (1900), Boletus suberosus Wulfen,Collectanea ad botanicam, chemiam, et historiam naturalem spectantia 1: 344 (1786), Agarico-pulpa pseudoagaricon PauletTraité des champignons 2: 105, pl. 18:1-4 (1793)
Двійники
Як не сплутати — детальні порівняння
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.

Трутовик сірчано-жовтий
Laetiporus sulphureus
_Singer_279454.webp)
Амілоцистис лапландський
Amylocystis lapponicus

Аномопорія атласна
Anomoporia bombycina

Антродія білувата
Antrodia albida

Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens

Опеньок темний
Armillaria ostoyae

Опеньок товстоногий
Armillaria gallica

Опеньок тополевий
Cyclocybe aegerita
Часті запитання
Чи можна його їсти?
Ні, кулінарно неїстівний — м'якоть пробкоподібна, дуже гірка і в'яжуча. Не отруйний — гострих симптомів немає, але смак настільки неприємний, що з'їсти його просто неможливо. У народній медицині використовується тільки як чай, відвар або настоянка, не як їжа.
А чай з нього безпечний?
У помірних кількостях — так. Народна традиція — заварювати 1-2 шматочки сухої м'якоті на 0,5 літра окропу, настоювати 10-15 хвилин, пити по чашці 1-2 рази на день курсом 2-4 тижні. Гарячий чай при сильному жаркому має знеболюючу і протизапальну дію. Важливо: при онкологічних хворобах або серйозних діагнозах — це не альтернатива доказовому лікуванню, а допоміжний засіб після консультації з лікарем.
Що в ньому корисного для медицини?
Беттулінова кислота і її похідні (з кори берези і міцелію), поліцукриди β-глюкани (стимулюють імунітет), тритерпеноїди (фоміто-кислоти) з протизапальною дією. В лабораторних дослідженнях показав активність проти Borrelia (хвороба Лайма), деяких бактерій і пухлинних клітин. Епідеміологічних доказів ефективності у людей ще не достатньо, тому в Україні і ЄС офіційно не зареєстрований як ліки.
Де він росте?
Виключно на березах — облігатний паразит/сапротроф, який живе тільки на цьому роді дерев. Спочатку як слабкий паразит на ще живих, але ослаблених березах, потім продовжує жити на мертвій деревині. На інших деревах не зустрічається — це абсолютний маркер дерева-господаря.
У яких регіонах України?
По всій лісовій зоні де є берези. Особливо численний у Поліссі (Чернігівська, Київська, Житомирська, Волинська, Рівненська області), у Карпатах, Прикарпатті, лісостепу. На степу — у штучних березових посадках. Один з найбільш звичайних трутовиків.
Коли його заготовляти?
Молоді білі плодові тіла з'являються в липні-серпні і дозрівають до жовтня. Найкращий час заготовки — кінець літа і вересень, поки м'якоть ще біла і пружна. Старі плодові тіла, що пережили зиму, теж придатні, але менш активні фармакологічно. Збирайте тільки з мертвої або поваленої берези, з живого дерева — ні.
Як його впізнати?
Три ознаки разом: 1) копитоподібна форма; 2) ріст тільки на березі; 3) біла дрібнопориста нижня поверхня. Якщо все це збіглось — точно березова губка. Дерево-господар — найважливіша діагностика.
З чим його плутають?
З трутовиком справжнім (Fomes fomentarius) — той сіро-чорний, з твердою «кам'яною» поверхнею, росте на бучині й березі. З трутовиком плоским (Ganoderma applanatum) — той з жовто-білим краєм і коричневою поверхнею, на листяних деревах. З Льодовиком (Inonotus obliquus, чага) — той темний, чорно-сажистий, на березах. Біла копитоподібна форма на березі = тільки F. betulina.
Березова губка їстівна чи отруйна?
Березова губка: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у березової губки?
Яка ніжка у березової губки?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine

