Підтримати MycoNote →

MycoNote

Як відрізнити грифолу кучеряву (гриб-баран) від меріпілуса гігантського

Оновлено

Усе про грифолу кучерявеньку
Усе про меріпілус гігантський

Грифолу від меріпілуса гігантського найпростіше відрізнити дотиком: натисніть на пори знизу шапки, і в меріпілуса це місце швидко потемніє до бурого, а потім до чорного, а в грифоли пори не чорніють. Друга підказка в товщині: шапочки грифоли тонкі, 5–10 мм, а в меріпілуса вони 1–3 см завтовшки і значно ширші.

Не впевнені? Визначити за фото
Докладніше про ці гриби

Грифола кучерявенька (Grifola frondosa) у народі відома як гриб-баран, а в Червоній книзі України вона записана як грифола листувата. Гриб смачний, але в нас його збирати не можна. Меріпілус гігантський (Meripilus giganteus, його ще називають трутовиком гігантським) до Червоної книги не входить, а про його їстівність джерела сперечаються.

Головні відмінності

1

Чи чорніють пори. У меріпілуса пори від дотику чи пошкодження швидко буріють і чорніють, а старі шапки вкриваються чорними плямами й смугами. У грифоли пори від натискання не темніють, з віком хіба що трохи жовтіють. Це найнадійніша ознака.

2

Товщина й ширина шапочок. Грифола складається з багатьох дрібних шапочок, 4–10 см завширшки і лише 5–10 мм завтовшки. У меріпілуса шапки 10–30 см завширшки й 1–3 см завтовшки, тобто в кілька разів товщі.

Не впевнені, що у Вас у руках?

Визначити гриб за фото
Грифола кучерявенькаМеріпілус гігантський
3

Будова куща. У грифоли від однієї основи розходиться розгалужена світла ніжка, а на ній сидять десятки ложечкоподібних, часто закручених пелюсток. Збоку такий кущ нагадує кучеряве овече руно. Меріпілус утворює розетку або яруси з меншої кількості великих пласких віял.

4

Колір. Грифола сірувато-бура, сірувата, іноді з оливковим відтінком. Меріпілус рудувато-бурий чи каштановий, з темнішими концентричними смугами. Ознака допоміжна: стара грифола теж буріє.

5

Пори зблизька. У грифоли пори більші, 1–3 на міліметр. У меріпілуса дрібніші, 3–5 на міліметр, без лупи їх ледве розгледиш.

Ознаки, які підводять

Не працює

Дерево. Грифола найчастіше росте біля дуба, меріпілус біля бука, але обидва трапляються і під дубами, і під буками.

Не працює

Розмір усього гриба. Правило «величезний, отже меріпілус» не працює: кущ грифоли буває 20–50 см, а в Україні знаходили й до метра в діаметрі. Порівнюйте не весь гриб, а окрему шапочку.

Не працює

Колір. Стара грифола стає бурішою, тож за кольором її легко прийняти за меріпілуса.

Як перевірити знахідку

5 кроків
  1. 1

    Натисніть пальцем або легенько подряпайте пори знизу шапки й трохи зачекайте. Темна, аж до чорної, пляма означає меріпілус.

  2. 2

    Огляньте краї старих шапок. Чорні смуги й плями теж видають меріпілуса.

  3. 3

    Погляньте на одну окрему шапочку. Тонка, 5–10 мм, і не ширша за долоню вказує на грифолу. Товста, мов скибка хліба, і ширша за долоню вказує на меріпілуса.

  4. 4

    Загляньте під кущ. Розгалужена світла ніжка з безліччю дрібних пелюсток буває в грифоли.

  5. 5

    Дерево й колір лишіть як додаткові підказки. Якщо гриб не чорніє і схожий на грифолу, сфотографуйте його й лишіть рости.

Гриб-баран у Червоній книзі: що робити зі знахідкою

Грифолу листувату занесено до Червоної книги України зі статусом…

Грифолу листувату занесено до Червоної книги України зі статусом «вразливий», і серед загроз для неї названо саме збирання та вирубку старих дібров. Закон «Про Червону книгу України» забороняє збирати такі види, виняток роблять лише для наукових цілей і з дозволу. За даними Інституту ботаніки, в Україні відомо трохи більше 40 місць, де її знаходили. Тож якщо під старим дубом ви побачили сірувато-бурий кучерявий кущ, пори якого не чорніють, сфотографуйте його й лишіть на місці. Меріпілус гігантський до Червоної книги не входить.

Що буде, якщо сплутати

Небезпечного отруєння тут чекати не варто, але приємного теж мало

Небезпечного отруєння тут чекати не варто, але приємного теж мало. Про меріпілуса джерела не домовилися: британські збирачі вважають молоді гриби їстівними після довгого готування, інші довідники радять його не їсти, а українські визначники записують у неїстівні. Деякі люди скаржаться після нього на розлад шлунка, а старі гриби жорсткі й кислуваті. Отрути в ньому не виявили, і описаних випадків отруєння нам знайти не вдалося. Тож переплутати меріпілуса з грифолою означає радше зіпсовану вечерю, а зворотна помилка в Україні означає зірвати рідкісний охоронний гриб.

Де і коли вони трапляються разом

Разом: серпень–жовтень

В Україні обидва рідкісні й ростуть біля основи старих листяних дерев або просто з землі над їхнім корінням. Грифолу знаходять переважно під старими дубами в дібровах і парках, зрідка під буком. Меріпілус тримається здебільшого заходу: Карпати, Закарпаття, Львівщина, Тернопільщина, а далі на схід трапляється поодиноко, у старих парках і дібровах. Він з'являється з липня до жовтня, найчастіше в серпні й вересні, а грифолу частіше знаходили у вересні й жовтні. Тож зустріти обидва гриби можна з серпня до жовтня.

Ще один кучерявий гриб біля дерев, спарасис, значно блідіший і росте біля хвойних. Як не сплутати його з грифолою, розповідаємо в порівнянні грифоли і спарасиса.

Грифола кучерявенька

Сезон плодоношення

Січ
Лют
Бер
Кві
Тра
Чер
Лип
Сер
Вер
Жов
Лис
Гру

Серпень – жовтень

Меріпілус гігантський

Сезон плодоношення

Січ
Лют
Бер
Кві
Тра
Чер
Лип
Сер
Вер
Жов
Лис
Гру

Липень – листопад

Ознаки поруч

Відмінностей: 13 · спільних: 3
Грифола кучерявенькаМеріпілус гігантський
Порівняння характеристик: Грифола кучерявенька та Меріпілус гігантський
Клас їстівностіГрифола кучерявенька: ЇстівнийМеріпілус гігантський: Умовно їстівний
ПризначенняГрифола кучерявенька: Свіже приготування, Сушення, Маринування, МедичнийМеріпілус гігантський: Свіже приготування
Колір шапкиГрифола кучерявенька: Сірий, КоричневийМеріпілус гігантський: Коричневий, Каштановий, Темно-коричневий
Форма шапкиГрифола кучерявенька: НеправильнаМеріпілус гігантський: Неправильна, Плоска
Поверхня шапкиГрифола кучерявенька: ГладкаМеріпілус гігантський: Бархатиста, Лускувата
СмакГрифола кучерявенька: М'якийМеріпілус гігантський: Кислий
ЗапахГрифола кучерявенька: ПриємнийМеріпілус гігантський: Без запаху
Зміна м'якотіГрифола кучерявенька: Не змінюєтьсяМеріпілус гігантський: Чорніє
НіжкаГрифола кучерявенька: Із коренемМеріпілус гігантський: Із коренем, Бічна
СубстратГрифола кучерявенька: Живе дерево, Мертва деревинаМеріпілус гігантський: Живе дерево, Мертва деревина, На деревині
Тип живленняГрифола кучерявенька: ПаразитМеріпілус гігантський: Паразит, Сапротроф
Дерева-партнериГрифола кучерявенька: ДубМеріпілус гігантський: Бук, Дуб, Липа, Тополя, Каштан кінський
Як ростеГрифола кучерявенька: ПоодинціМеріпілус гігантський: Пучком з одного місця

Однакові в обох: сезон, розмір, гіменофор.

Схожі порівняння

Грифола кучерявенька і спарасис кучерявийГрифола кучерявенька і трутовик зонтичнийМеріпілус гігантський і трутовик сірчано-жовтийМеріпілус гігантський і трутовик зонтичний

Джерела · 13

  • [1]First Nature: Grifola frondosa, Hen of the Woods
  • [2]First Nature: Meripilus giganteus, Giant Polypore
  • [3]Wild Food UK: Hen of the Woods
  • [4]Wild Food UK: Blackening Polypore
  • [5]The Foraging Course Company: Foraging guide, Giant Polypore
  • [6]MushroomExpert: Grifola frondosa
  • [7]Wikipedia (de): Gemeiner Klapperschwamm
  • [8]Wikipedia (de): Riesenporling
  • [9]Червона книга України: Грифола листувата
  • [10]Shevchenko M. V., Heluta V. P., Hayova V. P. Distribution and conservation status of Grifola frondosa in Ukraine. Ukrainian Botanical Journal, 2019
  • [11]Закон України «Про Червону книгу України» № 3055-III
  • [12]NBN Atlas: Grifola frondosa records in Britain and Ireland
  • [13]GBIF: знахідки Grifola frondosa і Meripilus giganteus в Україні