Їжовик строкатий чи Гіднел Пека

Шапка 5–15 см, у великих грибів до 25–30 см, м'ясиста. Спершу вона опукла з підгорнутим краєм, потім розпластується, часто з ямкою посередині, а в старих грибів центр буває продірявлений аж до порожнистої ніжки. Край з віком хвилястий.

Поверхня суха, світло-бура, палева чи сірувато-бура, і вся вкрита грубими темно-бурими або пурпурово-бурими лусками. Вони лежать колами, як черепиця, а ближче до центру більші й відстовбурчені. У молодих грибів шапка буває зовсім світла, рожевувато-сіра, з темними лусками-трикутничками.

Шапка 4-10 см, спочатку опукла, потім плоско-розпростерта з нерівним хвилястим краєм, інколи з кратероподібним заглибленням у центрі. Колір молодих — білий або кремовий, з червоними краплями ексудату на пористій поверхні. Поверхня бархатисто-повстиста, шерохувата. З віком червоні краплі засихають, шапка стає сіро-коричневою до темно-бурої, з нерівними бугрі-наростами.

Замість пластинок густі шипики 0,5–1,5 см завдовжки, крихкі, трохи збігають на ніжку. У молодих грибів вони сірувато-білі чи блідо-бузково-сірі, а коли достигають спори, стають сіро-бурими й пурпурово-бурими. Шар шипиків легко відділяється від м'якоті шапки.

Відбиток спор бурий. Цим він відрізняється від їжовиків роду Hydnum, у яких відбиток білий.

Гіменофор шипиковий (дрібні гострі зубчики на нижній поверхні шапки) — типова ознака роду Hydnellum. Шипики тонкі, 2-5 мм, спочатку білуваті, з віком — рожево-коричневі до пурпурово-коричневих. Споровий порошок коричневий.

Ніжка коротка й товста, 3–8 см заввишки й 1,5–4 см завтовшки, по центру або трохи збоку, часто розширена донизу. Вона білувата чи блідо-бура, з віком буріє від основи, гладенька, лише вгорі видно сліди недорозвинених шипиків. Згодом ніжка стає порожнистою, в основі білий міцелій. Кільця й піхви немає.

Основа ніжки світла, без зеленої, синьої чи чорної плями ні зовні, ні на зрізі. Саме за цим його відрізняють від гірких саркодонів.

Ніжка 2-5 см заввишки, 1-3 см у товщину, коротка, груба, інколи зростається з сусідніми ніжками. Колір червоно-коричневий до бурого, поверхня бархатиста. Кільця немає.

М'якоть білувата чи блідо-бура, м'яка, у старих грибів сіріє й буріє. На зрізі колір не змінює. Смак у молодих грибів м'який, у старих гіркий.

м'якуш щільний, пробковатий, темно-червонувато-коричневий, з концентричними більш темними і світлими зонами на зрізі. пекучо-гіркий смак — гриб неможливо їсти.

Свіжий гриб пахне слабко, майже ніяк. А під час смаження і в сушеному вигляді з'являється сильний пряний аромат, за який його й цінують як приправу.

Слабкий борошнистий або земляний запах. Смак дуже пекучий, гірко-перцевий — навіть мікроскопічна проба обпікає язик.