Їжовик жовтуватий чи Їжовик строкатий

Шапка 4-15 см у діаметрі, неправильної форми, нерівно-хвиляста по краю, у молодого гриба випуклу, у зрілого — плоско-розпростерта з горбкуватою поверхнею і вгнутим центром. Колір кольору слонової кістки, кремовий, охристо-жовтий до світло-помаранчевого, у старого гриба — рудувато-коричневий. Поверхня суха, шовковисто-замшева, у вологу погоду злегка липка. Шкірочка тонка, легко знімається.

Шапка 5–15 см, у великих грибів до 25–30 см, м'ясиста. Спершу вона опукла з підгорнутим краєм, потім розпластується, часто з ямкою посередині, а в старих грибів центр буває продірявлений аж до порожнистої ніжки. Край з віком хвилястий.

Поверхня суха, світло-бура, палева чи сірувато-бура, і вся вкрита грубими темно-бурими або пурпурово-бурими лусками. Вони лежать колами, як черепиця, а ближче до центру більші й відстовбурчені. У молодих грибів шапка буває зовсім світла, рожевувато-сіра, з темними лусками-трикутничками.

Шипуватий гіменофор — головна діагностична ознака. Під шапкою — густо посаджені тонкі гострі голочки довжиною 3-6 мм, легко відламуються. Колір голочок білий до кремового, з віком жовтіють, у старого гриба — рудувато-охристі. Споровий порошок білий.

Замість пластинок густі шипики 0,5–1,5 см завдовжки, крихкі, трохи збігають на ніжку. У молодих грибів вони сірувато-білі чи блідо-бузково-сірі, а коли достигають спори, стають сіро-бурими й пурпурово-бурими. Шар шипиків легко відділяється від м'якоті шапки.

Відбиток спор бурий. Цим він відрізняється від їжовиків роду Hydnum, у яких відбиток білий.

Ніжка 3-8 см заввишки, 1-3 см у товщину, циліндрична, часто розширена донизу, іноді ексцентрична (зміщена від центра шапки). Колір білий до кремового, у місцях натискання трохи жовтіє. Поверхня гладенька, без кільця. М'якуш ніжки щільний, у старого гриба — губчастий.

Ніжка коротка й товста, 3–8 см заввишки й 1,5–4 см завтовшки, по центру або трохи збоку, часто розширена донизу. Вона білувата чи блідо-бура, з віком буріє від основи, гладенька, лише вгорі видно сліди недорозвинених шипиків. Згодом ніжка стає порожнистою, в основі білий міцелій. Кільця й піхви немає.

Основа ніжки світла, без зеленої, синьої чи чорної плями ні зовні, ні на зрізі. Саме за цим його відрізняють від гірких саркодонів.

М'якуш товстий, білий, щільний, ламкий. На зрізі повільно стає блідо-охристим (легке пожовтіння). У молодого гриба тонкий приємний горіховий смак, у зрілого — з гіркуватим присмаком, який зникає після короткого відварювання.

М'якоть білувата чи блідо-бура, м'яка, у старих грибів сіріє й буріє. На зрізі колір не змінює. Смак у молодих грибів м'який, у старих гіркий.

Слабкий приємний грибно-фруктовий аромат, з ноткою свіжих горіхів. Смак м'який, ніжний, у старих грибів — гіркуватий.

Свіжий гриб пахне слабко, майже ніяк. А під час смаження і в сушеному вигляді з'являється сильний пряний аромат, за який його й цінують як приправу.