Гігрофор духмяний чи Гігрофор оливково-білий

Капелюшок 3–10 см, у молодих грибів напівкулястий, потім розпрямляється до плоско-опуклого, у старих часто з невеликим центральним заглибленням. Колір тьмяно-сірий, попелясто-сірий, з ледь помітним темнішим центром. Поверхня клейка у вологу погоду, у суху — суха. Шкірка легко знімається у вологих екземплярів.

Шапка гігрофора оливково-білого сягає від 3 до 8, зрідка до 12 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста чи опукла з підгорнутим краєм, з віком стає розпростертою, зазвичай із невеликим горбком (умбоном) у центрі. Поверхня дуже слизька, клейка, особливо у вологу погоду. Забарвлення оливково-буре, сіро-оливкове чи темно-коричневе, з радіальними темнішими волокнистими смужками, що розходяться від центру; край світліший. Слизька оливкова смугаста шапка — впізнавана ознака виду.

Пластинки приростають до ніжки, потім приростають-спускаються по ній. Молоді — білі, з віком сіріють. Не густі, з тонкою восковою текстурою (типова ознака роду Hygrophorus). Споровий порошок білий.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки товсті, рідкі, воскові на дотик, приросли до ніжки або злегка спускаються по ній (низхідні). Колір їх чисто-білий, біля основи інколи з ледь сіруватим відтінком. Споровий порошок білий. Товсті воскові низхідні білі пластинки — типова родова ознака гігрофорів.

Ніжка 4–15 см заввишки, 0,6–2 см завтовшки, циліндрична. Колір білуватий, з віком блідо-сірий, у дозрілих з ледь помітним лускоподібним сіруватим малюнком у верхній частині. Без кільця і вольви. Сухa, без слизистого покриття.

Ніжка циліндрична, заввишки від 4 до 12 сантиметрів, біла. Її визначальна риса — слизький покрив: вище кільцеподібної зони ніжка біла й суха, а нижче вкрита клейким шаром із темними сіро-оливковими поясками й лусочками, розташованими ярусами, мов зміїна шкірка. Цей малюнок робить вид легко впізнаваним. Вольви немає, а справжнього кільця теж немає — лишається тільки слизувата кільцева зона.

М'якуш м'який, білуватий або водянисто-сірий. На розрізі НЕ змінює кольору. Текстура волога, ніжна — типова для гігрофорів.

М'якоть біла, тверда, у шапці воскувата, на зрізі кольору не змінює. Смак м'який, без гіркоти, проте загалом невиразний. Через слизьку шкірку шапки та посередній смак гриб для столу цінують помірно, обираючи молоді щільні екземпляри й знімаючи з шапки клейку шкірку.

Найхарактерніша ознака виду — виразний приємний аромат, що нагадує гірький мигдаль, кісточку вишні, помідьке солодке тісто. Іноді слабкий у дуже молодих або у дуже старих грибів. Смак м'який, нейтральний.

Запах слабкий, приємний чи майже невиразний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на слизьку оливкову смугасту шапку, білі воскові пластинки, поясковану слизьку ніжку та зростання поряд із ялиною.