Як відрізнити гігрофор жовтувато-білий від рядовки білої

Шапка 4-8 см (молоді — 4-5 см), спочатку напівсферична, потім випукло-розпростерта з невеликим горбком. Колір білий або кремово-білий, з ледь жовтуватим відтінком, особливо в центрі. Поверхня волога І слизька у вологу погоду — товстий шар прозорого слизу. У суху — підсихає, стає гладкою.

Шапка 4–10 см. У молодого гриба вона конусоподібна чи опукла, з підгорнутим краєм, потім розпрямляється до плоскої з невеликим низьким горбиком, а край часто хвилястий. У рядовки білої край гладенький, без рубців; рубчастий край частіше буває в березової рядовки частопластинкової.

Колір білий або кремовий, часом з блідо-жовтим відтінком. З віком центр жовтіє до вохристого чи жовтувато-бурого, а на старих шапках з'являються вохристі плями. Поверхня суха, матова й гладенька, слизькою не буває навіть у дощ.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки рідкі, товсті, низхідні на ніжку (типова ознака роду). Спочатку білі, з віком набувають кремового відтінку. Споровий порошок білий.

Пластинки білі, згодом блідо-жовтуваті, товсті, досить рідкі, різної довжини. Біля ніжки вони мають помітну виїмку, наче надрізані, а край пластинок дрібно зубчастий.

Відбиток спор білий. Рожеві чи шоколадні пластинки означають печерицю, а пластинки, що збігають на ніжку, клітоцибе.

Ніжка до 10 см заввишки, 0,5-1,5 см у товщину, циліндрична або до основи звужена. Колір білий, поверхня слизька у вологу погоду, з білим борошнистим нальотом у верхній частині. Усередині порожниста. Кільця немає.

Ніжка 3–8 см заввишки й 0,8–1,5 см завтовшки, циліндрична, часом трохи потовщена донизу. Біла чи блідо-жовтувато-бура, вгорі ніби припорошена, нижче з тонкими поздовжніми волокнами, а від дотику поволі буріє.

Кільця, залишків покривала й мішкуватої піхви біля основи немає. Якщо такий мішечок є, перед Вами мухомор.

м'якуш білий, щільний у молодих, з віком стає водянистим. На зрізі кольору не змінює. Слабкий грибний смак, не виражений.

М'якоть біла, щільна, у шапці товста, на зламі помітно колір не змінює (деякі автори пишуть про ледь рожевий відтінок). Смак їдкий, пекучий, з гіркотою.

Слабкий грибний запах, ледь приємний. Деякі джерела описують відтінок мигдалю або смоли. Смак невиражений, м'який.

Запах сильний і неприємний: різкий, як у редьки, з солодкуватою медовою ноткою, на розрізі з борошняним відтінком. У молодих грибів він слабший, у дорослих його чути здалеку. Нудотний хімічний запах, як у вареного буряка чи газу, більше властивий схожим рядовкам: березовій частопластинковій і Tricholoma inamoenum.