Гігроцибе конічна чи Гігроцибе пуніцея

Шапка 2-7 см, спочатку конусоподібна або гострокінцева, з віком — конусо-розпростерта з гострим горбком. Колір яскраво-помаранчевий, червоно-помаранчевий, інколи з жовтими тонами. Поверхня волога, восковиста, у вологу погоду — слизька. характерна ознака: при пошкодженні чорніє.

Шапка 3–10 см, зрідка до 15 см. Спершу дзвоникова чи конічно-куполоподібна, потім опукла чи з широким горбком, наостанок розпластана, край нерівний, у старих грибів хвилястий.

Колір темний, криваво-червоний, часто з вузьким жовтуватим краєм. Поверхня гладенька, у вологу погоду жирна чи слизька, у молодих іноді з білуватим нальотом. З віком шапка блякне плямами, переважно від центру, до жовтувато-бежевої.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки рідкі, восковисті, прикріплені вільно. Колір спочатку жовтуватий до помаранчевого, при пошкодженні чорніють. У старих грибів — повністю чорні. Споровий порошок білий.

Пластинки товсті, воскові, досить рідкі, вузько прирослі чи майже вільні, біля основи часто з'єднані перемичками. Колір жовтий, помаранчевий чи червонуватий.

Споровий порошок білий.

Ніжка 4-10 см заввишки, 0,4-1 см у товщину, тонка, циліндрична, порожня всередині, інколи скручена. Колір помаранчево-жовтий до червонуватого, з поздовжніми волокнами. При пошкодженні і з віком чорніє повністю. Кільця немає.

Ніжка 5–12 см заввишки й 1–2 см завтовшки, міцна, суха, грубо волокниста й поздовжньо смугаста. Вгорі жовта з червоним нальотом, нижче помаранчева, в основі біла. Кільця немає.

Саме волокниста смугаста ніжка найкраще відрізняє її від гігроцибе багряної з гладенькою ніжкою.

м'якуш тонкий, ламкий, жовтуватий. На зрізі і від дотику чорніє — це ключова діагностична ознака роду (підрід Pseudohygrocybe).

М'якоть воскова, досить щільна, на зрізі не змінює колір і не чорніє.

Без виразного запаху або слабкий грибний. Смак м'який, але куштувати не варто.

Запах невиразний.